Горобина звичайна (Sоrbus аuсuраrіа).
Родина розових — Rоsасеае.

З лікувальною метою використовують плоди й листя.

Поширена майже по всій території Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі й на Україні та на Кавказі. Росте по лісах, біля будинків, у садах і парках.

Горобина звичайна — дерево середньої величини з гладенькою сірою корою. Листки чергові, непарнопірчасті. Квітки правильні за формою, білі, дрібні, запашні, схожі на цвіт яблуні, але зібрані в густі щитки. Цвіте горобина у травні — червні. Плоди ягодоподібні, кулясті, червоні, гіркуваті, терпкі; дозрівають вони у вересні й до глибокої зими залишаються на дереві. Від заморозків вони втрачають терпкість і гіркуватість і набувають приємнішого смаку.

Збирати ягоди горобини краще після заморозків, але не треба гаятися, бо птахи тим часом швидко поїдять їх. Сушити ягоди треба в гарячій печі на залізних листах.

Плоди горобини наукова медицина визнала за високо- вітамінний продукт (у них є вітаміни А і С) і лікарський засіб, що допомагає при авітамінозах. Із цих плодів готують вітамінний сироп, дозволений до випуску, та вітамінний чай (№2), до складу якого ці плоди входять.

Але найбільше препарати з горобини використовують у народній медицині як протизачатковий та як сечогінний і кровоспинний засіб. При лікуванні цинги до плодів горобини додають і листя з неї, бо в ньому, як вважають, більше вітаміну С. Звичайно, свіжий сік із ягід і листя цього дерева, та ще коли додати меду,— це найефективніший протицинготний засіб.

Способи застосування. Відвар плодів (іноді з листям): 15,0—200,0; вживати по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Свіжий сік: на чверть склянки соку додати ¹/₂ ложечки меду; вживати свіжоприготованим 2—3 рази на день.