Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis);
кирказон ломоносовидный

Багаторічна трав'яниста ясно-зелена гола, з неприємним за­пахом рослина родини хвилівникових. Стебло просте, 30—60 см і більше заввишки, гран­часто-борозенчасте, часто — зви­висте. Листки довгочерешкові, яйцевидно-нирковидні, тупі або на верхівці виїмчасті, з шор­сткими цілісними краями, звер­ху ясно-зелені, зісподу — бліді­ші, розташовані двома рядами. Квітки двостатеві, неправильні, жовтуваті, здебільшого по 3—5 у пазухах листків на коротких ніжках або майже сидячі. Оцві­тина зрослолиста, проста, віночковидна, з прямою трубочкою і косим одногубим відгином; губа яйцевидно-ланцетна, тупа. Плід — шестигнізда грушовидна повисла коробочка. Цвіте у трав­ні — червні.

Поширення. Хвилівник звичай­ний росте майже по всій тери­торії України по лісах, особливо по заплавах, серед чагарників, по балках, у садах.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб використовують коріння (Radix Aristolochiae clematitis) і траву (Herba Aristo-lochiae clematitis) хвилівника. Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи вер­хівки стебел завдовжки 30 см. Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді потовченого листя) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках папе­ру чи на іншій підстилці в за­тінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю венти­ляцією. Сухої трави виходить 25%. Коріння заготовляють во­сени, після достигання насіння. Викопане коріння обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді і сушать на сонці, а за несприятливих погодних умов — у теплому при­міщенні, яке добре провітрюєть ся. Сухого коріння виходить 20%. Готову сировину зберіга­ють у добре закритих банках або бляшанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння хвилів­ника містить алкалоїди магно­флорин і аристолохін, ситостерин, багатоядерні ароматичні сполуки: аристолохієву кисло­ту І, аристолохієву кислоту II, аристолохієву кислоту III, аристолохієву кислоту Ша, дві не­відомі кислоти (близькі до аристолохієвих кислот І і II) і два їхні метилові ефіри. У траві хвилівника є алкалоїд аристолохін, аристолохієва кислота, фе­нолкарбонові кислоти і їхні по­хідні, флавоноїди, пініт та інші речовини. Всі частини рослини містять ефірну олію, до складу якої входять а-пінен, кадинен, борнеол, а-терпинеол, ліналілпроніонат, коричний спирт, метил­нонілкетон.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати хвилівника стимулюють роботу серця, роз­ширюють кровоносні судини, збуджують дихання, виявляють сечогінну й відхаркувальну дії, посилюють менструації. Науко­во підтверджено також грану­люючу, епітелізуючу й анти­мікробну дію хвилівника, його болезаспокійливі й протисверблячі властивості. Особливо ефектив­ним є зовнішнє застосування хвилівника. Відвари з коріння або трави рослини використо­вують для промивання ран від укусів отруйних гадюк і комах, для компресів при нашкірних висипах, сверблячці й запрілос­тях шкіри, фурункулах, гнійних ранах, виразках та екземах. Для гоєння ран з успіхом використо­вують і розтерте свіже листя рослини. Всередину препарати хвилівника дають при гіперто­нічній хворобі (на ранніх ста­діях), подагрі, водянці, хроніч­ному кашлі, туберкульозі легень (на початковій стадії), простуд­них захворюваннях, атонії шлун­ка та аменореї.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо—настій (1 чайну лож­ку коріння або трави настояти 2 години на 300 мл окропу, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їди;

настойку (3 г трави настояти 7 днів на 100 мл горілки, процідити) по 20 крапель 3—4 рази на день.

Зовнішньо— відвар (1 чайна ложка коріння або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу, варити 30 хвилин) для компресів та промивань.

Хви­лівником, який належить до отруйних рослин, користуватися треба обереж­но, не перевищуючи допустимих доз (високі дози викликають геморагічний нефрит, гастроентерит, менорагії, а при вагітності можуть спричинити аборт).