Хамеріон вузьколистий (Chamerion   angustifolium);
хаменерій вузьколистий, іван-чай; хамерион узколистный

Багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Стебло прямостояче, 50–150 (200) см заввишки, круглясте, просте або трохи розгалужене, голе, густо облистнене. Листки чергові, сидячі, рідше з дуже коротенькими черешками, цілісні, видовжено- або лінійно-ланцетні, загострені, до основи клиновидно звужені, інколи майже округлі, по краю дрібнозалозисто-зубчасті або цілокраї, зверху темно-зелені, з полиском, зісподу – сизо-зелені, з густою сіткою добре помітних бічних жилок, що відходять від головної майже під прямим кутом, голі. Квітки двостатеві, трохи неправильні, у кінцевих багатоквіткових гронах 10–40 (45) см завдовжки; пелюстки (їх 4) горизонтально розхилені, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцевидні, на верхівці закруглені, рідко – з мілкою виїмкою, до основи звужені в нігтик. Плід – стручковидна коробочка. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Хамеріон вузьколистий росте по всій території України по сухих піщаних місцях у світлих лісах, по насипах залізниць, біля посівів.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву або тільки листя хамеріону. І траву, і листя заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину швидко сушать під укриттям на вільному повітрі, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. У минулому листя хамеріону вживали як сурогат чаю (копорський чай). Для цього зібране листя прив'ялюють (підсушують на повітрі), перетирають і в щільно закритих ящиках піддають ферментації, після якої його остаточно висушують. Одержане таким чином чайне листя заварюють так само, як і натуральний чай.  Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках.

Хімічний склад. Листя хамеріону містить вуглеводи: слиз –15% , пектин; тритерпеноїди (1,3– 1,9%): олеанолову, урсолову, 2а-гідроксиурсолову, 2а-гідроксио-леанолову кислоти; фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті): кавову, n-кумарову, елагову; флавоноїди: сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин, 3-О-глюкозид кверцетину, З-О-рамнозид кверцетину, З-О-арабінозид кверцетину, 3-0-глюкозид мірицетину, З-О-арабінозид мірицетину, З-0-рамнозид кемпферолу, в гідролізаті – кверцетин, кемпферол; дубильні речовини (5,65– 20%), алкалоїди (0,1–1%), аскорбінову кислоту (до 338 мг %), каротин, мінеральні солі заліза (23 мг % ), міді (2,3 мг % ), марганцю (16 мг % ), нікелю (1,3 мг % ), титану (1,3 мг %), молібдену-(0,44 мг %) і бору (6 мг %). У стеблах рослини є 4–6% дубильних речовин; у квітках – дубильні речовини, алкалоїди (сліди), аскорбінова кислота, антоціани (у пелюстках).

Фармакологічні властивості і використання. В результаті багаторічних комплексних досліджень, проведених лабораторією хімії природних сполук Всесоюзного онкологічного наукового центру Академії медичних наук СРСР, із суцвіть хамеріону виділено високомолекулярну сполуку ханерол, яка виявляє своєрідну протипухлинну активність, має відносно низьку токсичність і широкий спектр дії на перещеплені пухлини. Препарат ханерол проходить клінічні випробування. Наявність великої кількості слизистих і дубильних речовин забезпечує протизапальні й знеболюючі властивості хамеріону. Зважаючи на це, настій або відвар хамеріону (листя або трави) призначають усередину при виразковій хворобі шлунка, гастритах і колітах, місцево – для полоскань при запальних станах верхніх дихальних шляхів і для примочок на виразки і рани. У народній медицині, крім того, настій або відвар хамеріону дають усередину при мігрені, безсонні та олігоменореї.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій або відвар (15 г трави або листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день перед їдою.

Зовнішньо – примочки і полоскання настоєм або відваром (готують, як у попередньому прописі).