Хміль звичайний (Humulus lupulus).
Родина шовковицевих — Моrасеае.

З лікувальною метою використовують його супліддя («шишки»), листя й стебла.

Хміль — усім відома дикоросла витка рослина.

В науковій медицині хміль як лікарську рослину мало використовують.

У народній медицині хміль вживають для поліпшення апетиту, при гастриті й хронічному проносі. Як болетамувальний і заспокійливий засіб відвар хмелю п'ють при запаленні сечового міхура, при неврастенії й невралгії. При радикуліті відвар застосовують зовнішньо.

Як болетамувальний засіб ліки з хмелю п'ють при хворобах печінки й селезінки, при запаленні нирок (нефриті) й жовчного міхура (холециститі) та при водянці й жовтяниці.

При множинних наривах від неправильного обміну речовин ліки з хмелю вживають усередину, а при лишаях і забиттях їх застосовують зовнішньо як примочку; при випаданні волосся відваром з цієї рослини миють голову.

Як зміцнювальний і кровоочисний засіб ліки з хмелю вживають усередину при цинзі й золотусі.

Способи застосування. Відвар: 10,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка: 25,0; по 40 крапель 3 рази на день.

Порошок із шишок»: по 1/2 чайної ложечки 3 рази на день.

Зовнішньо: згущений відвар або мазь із нього (у відношенні 1 : 4).

Примітка. Коли застосовуєте з лікувальною метою «шишки» хмелю, то суворо стежте, щоб вони не були ні перестиглими (тоді вони мають жовто-бурий колір), ні недозрілими (яскраво-зеленого кольору).