Іберійка гірка (Iberis amara);
иберийка горькая

Однорічна трав'яниста гола або вкрита рідкими волосками росли­на родини хрестоцвітих. Стебла прямостоячі, 10—40 см заввишки, ребристі, вздовж ребер опушені з назад відхиленими волосками, вгорі майже голі. Листки чергові, довгасто-клиновидні, тупі; ниж­ні — звужені в довгий черешок, верхні — сидячі, з стеблообгорт­ною основою, спереду з 2—4 від­хиленими тупими зубцями, зрідка майже цілокраї. Квітки двостате­ві, 4-пелюсткові, зібрані в зонти­ковидні волоті; пелюстки білі або блідо-фіолетові, нерівні (у крайових квіток у суцвітті зовніш­ні пелюстки значно довші за інші). Плід — округлий, стиснутий з бо­ків стручок. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Дико росте в Серед­ній і Південній Європі. На тери­торії України розводять у садах як декоративну рослину, інколи дичавіє.

Сировина. Для лікарських потреб використовують траву іберійки (заготовляють під час цвітіння рослини) і насіння.

Рослина не­офіцинальна.

Хімічний склад. Трава Іберійки гіркої містить глюкозинолати (го­ловним є глюкоіберин), кукурбітацин І, флавоноли (похідні кемп­феролу і кверцетину); насіння — глюкоіберин (1,4%), глюкохейролін та інші глюкозинолати, кукурбітаніни (кукурбітацин Е, І, J, К).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати з насіння іберійки виявляють чітку серцеву дію, викликаючи в значних дозах систолічну зупинку серця. В ми­нулому настойку іберійки вико­ристовували при хворобах серця, зокрема при грудній жабі. Глюкозинолати насіння виявляють бак­теріостатичну дію, а кукурбітаніни — цитотоксичну. Висока от­руйність кукурбітанінів стримує використання їх з лікувальною метою. У зарубіжній народній ме­дицині насіння і траву іберійки використовують у разі необхід­ності стимулювати виділення шлункового соку і жовчі. Частіше, особливо при захворюваннях печінки і жовчного міхура, спиртові витяжки іберійки застосовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами (дудник лісовий, кмин звичайний, меліса лікарська, м'ята перцева, ромашка лікарська, со­лодка гола, чистотіл звичайний). Рослина містить сильнодіючі ре­човини і потребує обережності при застосуванні її.