Ясен звичайний (Fraxinus excelsior);
ясень високий

Листопадне, до 30 м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеле­нувато-сіра з білуватими соче­вичками. Листки супротивні, не­парноперисті, 15—20 см завдовж­ки, листочки (їх 7—15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зіспо­ду по жилках волосисті. Квітки двостатеві і чоловічі, без оцві­тини, зібрані в короткі грона, які виходять пучками з пазух торішніх листків. Плід — крилат­ка, лінійно-ланцетна, на верхів­ці тупа або з виїмкою, гола. Цвіте у травні.

Поширення. Ясен звичайний дико росте в листяних лісах у лісових і лісостепових районах та в Криму. По всій території України його культивують як декоративну та фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб використовують кору (Cortex Fraxini) і листя (Folia Fraxini) ясена. Кору зби­рають навесні, з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Листя ясена (повністю розвине­не) заготовляють у травні — черв­ні й використовують свіжим (у ви­гляді соку чи подрібненим на кашку) або сушать, розкладаючи його тонким шаром на чистій під­стилці в затінку на вільному по­вітрі або в приміщенні, яке доб­ре провітрюється. Листя ясена офіцинальне в німецькій і швей­царській медицині. На теренах колишнього СРСР ясен використовують лише в народній медицині.

Хімічний склад. Листя ясена міс­тить дубильні речовини, флаво­новий глікозид кверцитрин, ман­ніт, інозит, таніди (4,11%), сліди ефірної олії, аскорбінову кисло­ту, каротин та ін. У корі ясена є кумарино-глікозид фраксин, фенологлікозид сирингін, таніди (3,81%), манніт, інозит, вітамін С, кверцетин, яблучна кислота та ін.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Ясен звичайний ви­користовують як протизапаль­ний, сечогінний, жовчогінний, послаблюючий, кровоспинний і глистогінний засіб. Настій з кори або листя (перевагу від­дають настоєві з листя) дають усе­редину при ревматичних захво­рюваннях, особливо при ревма­тоїдному поліартриті, нирково­кам'яній хворобі (часто в сумі­ші з іншими лікарськими росли­нами), хворобах печінки, жовтя­ниці, гарячці, спастичному ко­літі й маткових кровотечах. Використовують ясен і як зов­нішній засіб: свіжий сік лист­ків закапують у вухо при за­паленні, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіжої ко­ри прикладають до ран.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій (3 чайні ложки кори або листя настоюють 10—15 хви­лин на двох склянках окропу, про­ціджують) по півсклянки 4 рази на день;

60 г суміші кори ясена зви­чайного, листя брусниці, трави мате­ринки звичайної і шишок хмелю зви­чайного, взятих у співвідношенні 6:3:2:1, заливають 1 л окропу, кип'я­тять 10 хвилин і одержаний від­вар п'ють по півсклянки 3 рази на день при нирковокам'яній хворобі, ускладненій пієлонефритом (курс лі­кування — 3—4 тижні).

Ясен звичай­ний належить до отруйних рослин. Ко­ристуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.