Ясенець білий (Dictamnus albus);
ясенец белый

Багаторічна трав'яниста рослина родини рутових. Стебла прямо­стоячі, прості, 30—100 (120) см заввишки, вгорі опушені і густо вкриті чорнувато-пурпуровими крапчастими залозками, внизу го­лі або майже голі. Листки чер­гові, непарноперисті; листочки (їх 7—9) шкірясті, опушені, видовженоеліптичні, 3—7,5 см зав­довжки і 1,2—3,5 см завширшки, загострені, по краю дрібнохрящувато-пилчасті. Квітки великі, двостатеві, неправильні, у верхів­ковому китицевидному суцвітті; чашечка п'ятироздільна, залозис­то-опушена; пелюстки (їх 5) лан­цетні або еліптичні, при основі звуженні в нігтик, неоднакові за розміром і формою, білувато-ро­жеві або пурпурові, з темніши­ми, червонуватими або фіолето­вими жилками; стовпчик зало­зисто-волосистий. Плід — коро­бочка. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Ясенець білий росте в світлих дубових та букових лісах, серед чагарників на пів­денному заході Лісостепу та на Прикарпатті (південно-східна час­тина).

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву (Herba Dictamni albi) і ко­ріння ясенця (Radix Dictamni albi). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Збирати траву треба в гумових рукавицях, бо доторкання росли­ни до відкритих ділянок тіла спричинює дерматит (алергічна реакція настає через 10—15 го­дин), а в тяжчих випадках — опі­ки у вигляді водянистих пухир­ців. Перша допомога у випад­ку, якщо контакт відкритих ді­лянок тіла з ясенцем відбувся,— обмити водою уражені ділянки тіла в найближчі 30—40 хви­лин після зіткнення з рослиною. Зібрану сировину розстилають тонким шаром на папері чи тка­нині й сушать у затінку на віль­ному повітрі або в провітрюва­ному приміщенні. Штучне сушін­ня проводять при температурі, не вищій за 35°. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому приміщенні. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди (диктамнін, фагарин), диктамнолактон, гіркі речовини, сапоніни, фурокумарини та ефірну олію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати ясенця підвищують діурез, заспокійливо діють на центральну нервову сис­тему, виявляють еменагогічну, діафоретичну і глистогінну дію. Во­ни вважаються ефективним засо­бом для лікування циститів, піє­літів, нирковокам'яної хвороби і ревматизму, у випадку альго-олігоменореї, при епілепсії та іс­терії. Чай з трави ясенця (1 чайна ложка сировини на день) вжива­ють при гарячкових станах (температурознижуючий ефект), а настойку з коріння — при гіпер­тонії. При зовнішьому застосу­ванні препарати ясенця є ефек­тивним засобом при екземах, лишаях, розширенні вен, гніздовій плішивості та облисінні.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (1 чайну ложку сировини заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по півсклянки 2 рази на день (зранку і ввечері);

відвар корін­ня (1 чайну ложку сировини варять 5 хвилин в 400 мл окропу, охолод­жують, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди;

настойку ко­ріння (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 40—50 кра­пель 3 рази на день.

Зовнішньо — компреси, примочки тощо з відвару коріння (готують, як у попередньому прописі).