Яблуня лісова (Malus sylvestris);
яблуня рання; яблоня лесная

Кущ, або дерево до 10 м заввишки родини розових. Гілки розлогі, здебільшого колючі, голі або в молодому віці трохи опушені, гладенькі або злегка горбкуваті, темно-коричневого або сірого кольору. Листки чергові, черешкові, суцільні, широкояйцевидні або видовженояйцевидні, рідше широкоеліптичні або майже округлі, біля основи заокруглені або поступово клиновидно звужені, на верхівці звужені в трикутний, загострений, трохи в бік спрямований зубець, що досягає 7–10 мм завдовжки, по краю дрібно пилчасто-зубчасті або зарубчасто-пилчасті, інколи подвійно пилчасто-зубчасті, з загостреними зубчиками, що закінчуються коротеньким залозистим вістрячком; в молодому віці листки зверху і зісподу по жилках короткоповстисті, пізніше зовсім голі, з полиском або лише з верхнього, рідше й зі спіднього боку по жилках незначно опушені. Квітки правильні, двостатеві, до 4 см в діаметрі, у малоквіткових зонтиковидних суцвіттях на кінцях вкорочених пагонів; пелюстки (їх 5) білі або рожеві, з зовнішнього боку темніші. Плід – яблуко, кулясте або округло-яйцевидне, 1,8–2,5 см в діаметрі, жовто-зелене, іноді червоніюче, на смак дуже кисле. Цвіте у квітні – травні.

Поширення. Яблуня лісова росте по всій території України по світлих широколистих і мішаних лісах, узліссях, чагарниках, схилах балок і берегах річок.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують плоди і листя рослини. Яблука збирають при повній стиглості: їх обережно зривають з дерев, складають у дерев'яну тару і зберігають у холодному приміщенні при нульовій температурі. Строк зберігання 2–5 місяців. Листя (повністю розвинене) збирають після цвітіння рослини і використовують свіжим.

Хімічний склад. Плоди яблуні лісової містять вуглеводи: фітоглікоген, пектини (1,66% ); органічні кислоти (1,9%): яблучна, винна, лимонна й ін.; каротиноїди, вітаміни С (до 64,2 мг % ), хлорогенову кислоту, дубильні речовини, катехіни (20–25% ), флавоноїди, антоціани, лейкоантоціанідини, ефірну олію, органічні сполуки заліза і фосфору. У листі є дигідрохалкони: флоретин, флоридзин; флавоноїди: гіперин, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин, нарингенін; катехіни, аскорбінова кислота (до 400 мг % ).

Фармакологічні властивості і використання. З плодів яблуні лісової виготовляють екстракт яблучнокислого заліза (Extractum ferri pomati), який призначають при гіпохромній анемії. Чай із яблук п'ють при сечокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, кашлі, охриплості, катарі шлунка, колітах. Печені яблука їдять при хронічних запорах. Свіжі' яблука показані при гіпацидному гастриті, спастичному коліті, дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом, при авітамінозах. Зовнішньо свіжонатерті яблука використовують для лікування саден на шкірі, опіків, відморожень, тривало незагоюваних виразок, тріщин на сосках у жінок, що годують груддю, В дерматології і косметиці яблучні аплікації і маски застосовують при запальних захворюваннях шкіри. Широта застосування листя незначна. У вигляді відвару його використовують як джерело вітаміну С. На зиму можна приготувати сироп із листя.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – чай із яблук (10 порізаних на кусочки плодів кип'ятять 10 хвилин в 1 л води і додають цукор на смак): відвар листя (подрібнену сировину заливають чотирикратним об'ємом окропу, кип'ятять 10–15 хвилин, трохи охолоджують і проціджують) по 1 десертній ложці 2–3 рази на день.