Ясен звичайний (Fraxinus excelsior);
Родина оливових (маслинових) — Оlеасеае.

З лікувальною метою використовують листя й кору.

Ясен — усім відоме дерево.

Поширений переважно в помірній смузі Північної півкулі, в тому числі й у Радянському Союзі, й зокрема на Україні.

Листя й кору ясена в народній медицині використовують як протигарячковий засіб та від кашлю при хронічних захворюваннях дихальних шляхів (молоді пагони для відвару).

Крім того, свіжу ясинову кору застосовують при свіжих порізах, щоб швидше загоїлася рана. Кору прикладають до рани соковитим боком. Для цього її треба здирати з не дуже молодої і з не дуже старої гілки. Міняти 2—3 рази на день.

Спосіб застосування. Відвар: 20,0—200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Після опису застосування різних рослин у народній медицині розповімо про використання й деяких речовин, що тісно пов'язані з траволікуванням,— вугілля деревного, крейди, крохмалю, меду й оцту.

Вугілля деревне (головним чином із липи).

У народній медицині деревне вугілля застосовують у вигляді порошку при жовтяниці, проносі, метеоризмі й хворобах печінки.

Спосіб застосування. При жовтяниці й проносі просте вугілля треба вживати по 1 чайній ложечці

2   рази на день і запивати водою.

Крейда. В народній медицині її вживають усередину у вигляді порошку як допоміжний засіб при рахіті.

Зовнішньо крейду застосовують як протизапальний засіб, що знижує температуру, якщо порошок із неї накладають тонким шаром. Це дає добрий ефект при бешисі.

Застосовують крейду й у вигляді мазі (порошок з олією

3    конопляного сім'я) для розм'якшування мозолів і бородавок.

Вживати крейду всередину рекомендують лише у вигляді свіжого порошку, якого тільки що натовкли з куска крейди, до того ж не більше як по чайній ложечці на день.

Хімічно очищену крейду, так званий карбонат кальцію, застосовують і в науковій медицині для вживання всередину при гастриті з підвищеною кислотністю та у вигляді іншого препарату — антиверуцину як мазь або пасту від вульгарних бородавок на шкірі.

Крохмаль картопляний. У народній медицині його застосовують як присипку при опіках і пітливості ніг, при запрілості шкіри в дітей і як сухий компрес при бешисі (крохмаль у ваті). Крім того, він входить і до складу мазі для лікування маститу (грудниці — запалення грудної залози); для цього його змішують з конопляною (сім'яною) або соняшниковою олією.

Мед — речовина, яку бджоли добувають із рослин, має багато лікувальних властивостей. Лікарі, проте, мало використовують його. З лікувальною метою треба використовувати не штучний, а чистий (без домішок) бджолиний мед.

Мед, розведений як чай (1 чайна ложечка на 1 склянку води), в народі часто вживають як протизапальний і відхаркувальний засоби при бронхіті й запаленні легень. Як загальнозміцнювальний засіб його вживають при туберкульозі легень — у поєднанні зі свіжим морквяним соком або з молоком по 100—150 г на день.

Мед поліпшує функцію шлунково-кишкового тракту, допомагає при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки, при запаленні печінки, при хворобі нирок і сечового міхура та при золотусі.

Дає користь і зовнішнє застосування меду у вигляді примочки при запаленні очей і свіжій катаракті (більмі), 20% розчин меду, якщо його втягувати в ніздрі, виліковує хронічний нежить і навіть озену (смердючий нежить). При чиряках (фурункулах) і карбункулах та при опіках (навіть поблизу очного яблука) — це найкраща й найпростіша мазь. При утрудненому ковтанні біль зменшується, якщо горло пополоскати медом.

Як складова частина різних мазей мед зменшує запалення при опіку й прискорює дозрівання й розкривання нариву. Якщо медом змазувати ясна дитині грудного й раннього віку, прискорюється процес прорізування зубів.

Не менш корисними в медичному відношенні є й прополіс (бджолиний клей) і пилок, або перга, яку бджоли збирають і зберігають у вулику собі на харчування. В народі прополіс давно вважають ефективним засобом для видаляння мозолів, а пергу (точніше, мед з пергою) — добрим засобом для піднесення загального тонусу організму людини.

В народній медицині мед додають до багатьох ліків з рослин.

Способи застосування. Відвар-розчин (примочка для очей): 1 чайна ложечка чистого меду на 1 склянку води; кип'ятити 5 хвилин.

Для внутрішнього вживання: готувати так само; пити по 2—3 столові ложки 4 рази на день.

Оцет — харчовий продукт, який застосовують у кулінарії. Та мало хто знає, що в народній лікувальній практиці оцет використовують у траволікуванні, його часто при багатьох хворобах вживають усередину, а ще частіше застосовують зовнішньо в суміші з препаратами з трав, а іноді й зовсім окремо як самостійні ліки.

Оцет застосовують при судомі, від сонячного удару й для профілактики правця (клізма: 1 частина оцту на З частини води), проти апоплексичного удару (на 2 склянки води 1 склянку оцту і 1 чайну ложечку солі, робити клізму через кожну годину, 3—4 рази) та при болях у животі у вигляді компресу, причому для дорослих оцет і воду беруть порівну, а для дітей 1 частину оцту на 3 частини води.

Зовнішньо оцет застосовують при опухах колінних суглобів, при паршах (входить до складу суміші), від забиттів, корости й екземи, при виразках і кровотечі з носа.

Спосіб застосування. Суміш від парші: рідкої глини — 1 склянку, оцту — 1 столову ложку, настойки з арніки — ¹/₂ чайної ложечки.