Калина звичайна (Viburnum opulus);
родина Жимолостевих (Caprifoliaceae);
калина обыкновенная

З калиною в нашого народу пов'язано багато прислів'їв та приказок; вона персонаж численних пісень і казок. Навесні стоїть красуня-калина у білопінних шатах, здалеку відчувається ніжний аромат квітів. Восени вона одягає розкішне вбрання: на фоні посрібленого морозом листя яскраво палають червоні ягоди. Взимку калина щедро пригощає лісових птахів. Розгойдуючись на кущах, дрозди та омелюхи ласують яскравими плодами. Смакують промерзлі ягоди і людям.

Зазвичай калина — кущ, але інколи це невелике дерево заввишки до 4 м. Листки у неї широкояйцеподібні, три- чи п'ятилопатеві. Самі лопаті вищербленозубчасті. Зверху листки голі, а знизу — повстистоопушені. Квітки білі, інколи рожевуваті, у зонтикоподібних щитках, причому віночки крайніх квіток мають пелюстки різного розміру. Внутрішні квітки правильні, значно дрібніші, ніж з країн. Цвіте калина у травні-червні. Росте у підліску, берегами струмків та річок, у заростях чагарників лісової та лісостепової зон Європейської частини Росії, на Кавказі, у Західному Сибіру, а також у Казахстані, Середній Азії та Україні (по всій території). Популярна рослина па присадибних ділянках.

Для приготування ліків збирають кору, квітки й плоди рослини. Кору заготовляють навесні, до розпускання листків, а плоди — в міру їх дозрівання, краще у вересні-жовтні, після перших заморозків. Кору знімають з молодих пагонів, роблять кільцеподібні надрізи на відстані 20-25 см, з'єднують їх двома поздовжніми. Виходить ніби дві півтрубочки, які сушать, розклавши одним шаром, на сонці або в теплому, добре вентильованому приміщенні. Сировина готова, якщо вона ламається з тріском. Зберігають кору протягом чотирьох років. Плоди також сушать на повітрі, у затінку, інколи в сушарках при температурі 50-60 °С, після сушки відділяють гілочки та плодоніжки. Кора і сушені плоди калини є у продажу в спеціалізованих аптеках. Квітки рослини застосовують тільки в народній медицині.

Кора містить флавоноїди, органічні кислоти, спирти та смоли. У складі плодів є цукри, флавоноїди, дубильні та пектинові речовини, вітаміни, органічні кислоти і мікроелементи. Квітки багаті на флавоноїди, органічні кислоти, в них є вітамін С й ефірна олія. Насіння (кістянки) містять жирну олію.

Препарати з кори калини зупиняють кровотечі, виявляють в'яжучу та легку сечогінну дію, потенціюють дію снодійних засобів. Використовують їх також як заспокійливий (седативний) засіб. Вони підвищують тонус матки. Кора калини незамінна при кровотечах у післяпологовому і клімактеричному періоді. Корисно приймати відвари кори внутрішньо при геморої; допомагають вони запобігти випадковим та звичним абортам.

Плоди калини (свіжі, протерті з цукром), а також їхній сік цілющі при нервовій збудливості, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені у меді плоди вживають для лікування захворювань органів дихання, хрипкоті, хворобах печінки, жовтяниці (гепатиті) й проносах.

Сік плодів здавна використовують в народі як ліки проти деяких злоякісних новоутворень, наприклад, пухлин молочної залози, для профілактики раку шлунка (при зниженій кислотності). Вважають також, що постійне вживання соку калини поліпшує самопочуття хворих з пухлинами травного тракту.

Настій плодів корисний при фурункульозі, карбункульозі, екземі та інших шкірних захворюваннях завдяки високому вмісту вітамінів та загальнозміцпюнальній дії. Свіжий сік незамінний також у косметології як засіб проти пігментації шкіри.

Настій квіток у народній медицині використовують для лікування кашлю, при застуді, склерозі та захворюваннях шлунка. Виявляє він і бактерицидну дію: ним промивають рани й полощуть горло при ангінах.

Свіжі плоди калини гіркі й при надмірному вживанні можуть викликати блювання, але після морозів гіркота значною мірою зникає, і їх використовують у їжу. Після запарювання з цукром виходить пікантне повидло з легким гіркуватим присмаком — чудова начинка для пирогів. З ягід варять киселі, протирають їх з цукром, кістянки, відділені від м'якоті, мають тонізуючі властивості — їх сушать, підсмажують та використовують як сурогат кави. Сушені плоди — незамінний компонент вітамінних зборів.

Медова продуктивність калини невисока — усього 15-20 кг з 1 гектара, однак вона забезпечує підтримуючий медозбір, необхідний для весняного розвитку бджолиних сімей.

Відвар кори. 10 г кори на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 10-15 хв., проціджують, віджимають, доводять до початкового об'єму теплою кип'яченою водою. Приймають по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день після їди.

Настій плодів. 2 столові ложки сухих плодів на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1/3 склянки 3-4 рази на день після їди.

Настій квіток. 1 чайна ложка сухих квіток на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. Приймають по 2 склянки на день.

Сирі розім'яті плоди. По 1 столовііі ложці 3-4 рази на день за півгодини до їди. При виразці шлунка, колітах і запорах.