Китятки (Polygala);
родина Китяткових (Polygalaceae);
истод

У Північній Америці здавна вживають один з найкращих відхаркувальних засобів, так званий корінь сенеги. Це не що інше, як корінь одного з видів китяток (Р. senega). Тривалий час заморські ліки привозили до нас, поки вітчизняні ботаніки та ресурсознавці не знайшли практично повноцінні замінники: китятки гіркуваті (Р. amarella), китятки сибірські (Р. sibirica), китятки тонколисті (Р. tenuifolia) та деякі інші рослини цього великого роду, який налічує близько 500 видів; поширені вони у Євразії, Африці, Америці.

За зовнішнім виглядом представники роду, що зростають у Європі, досить схожі: невисокі трав'янисті кореневищні багаторічники заввишки від 5 до 25 см. Стебло зазвичай розгалужене біля основи, утворює висхідні гілочки. Прикоренева розетка — з обернепояйцеподібних листків, а стеблові — досить довгі, цілокраї, черешкові, елінтично-ланцетні. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-фіолетові, сині чи блакитні, на пониклих квітконіжках, зібрані в рідкі однобічні (китятки сибірські) чи двобічні китиці. Час квітування — травень-червень (інколи цвітуть і в липні). Плід — обернснояйцеподібна коробочка. Незважаючи на невеликі розміри, рослини дуже гарні.

Насіння китяток поширюють птахи та мурахи. Комах приваблюють особливі придатки насінин, які містять олію, так звані елайосоми. Розтягування (й одночасне поширення) насіння рослини мурахами називається мірмекохорією.

Китятки гіркуваті поширені в нечорноземній смузі Росії по вологих луках та чагарниках (в Україні трапляються на Поліссі, зрідка на півночі лісостепової зони на вологих луках, заболочених місцях, торфовищах). Китятки сибірські, чи сибірська сенега, ростуть на вапнякових схилах, сухих та кам'янистих ділянках, частіше у степовій та лісостеповій зоні, а також у північних районах Сибіру. У подібних місцях вони зростають і в Європейській частині Росії та в Україні (на кам'янистих берегах Дінця, Дністра та його приток, на півдні Донеччини). В Україні, крім того, зростають китятки звичайні (Р. vulgaris) (на Поліссі та у лісостеповій зоні на вологих місцях), китятки великі (Р. major) (на вапнякових схилах у Криму), китятки чубаті (Р. comosa) (лісові галявини, узлісся, стенові ділянки на Поліссі, рідше на Прикарпатті). Китятки тонколисті ростуть на схід від Байкалу.

Раніше усі ці види застосовували у науковій медицині, тепер — тільки у народній.

Для приготування лікарських препаратів використовують усю рослину (китятки великі, гіркуваті, звичайні, чубаті) або кореневища з коренями (китятки сибірські, тонколисті). Надземну частину зрізають під час цвітіння, а корені викопують після його закінчення. Траву сушать на відкритому повітрі, краще у затінку. Зберігають у сухому приміщенні. Кореневища з коренями ретельно очищують від землі (мити не можна!). Сушать сировину на відкритому повітрі, у затінку чи на сонці, або у приміщенні з доброю вентиляцією, потім перетрушують на ситах, щоб видалити залишки грунту. Термін зберігання готової сировини — 4 роки.

Усі види китяток, що мають лікарські властивості, містять у кореневищах сапоніни, причому інколи їх понад 1% — це дуже висока концентрація. У листках сапонінів немає або їх мало, але зате є флавоноїди. Уся рослина містить глікозид гаультерин, дубильні речовини, жирну та ефірну олії.

Китятки мають чудові відхаркувальні властивості. Відвар кореневищ вживають при гострих та хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень. Цей засіб також допомагає при запаленні сечового міхура, збільшує виділення сечі. Препарати з надземної частини рослин вживають для підвищення апетиту, при катарі шлунка і кишечнику, проносах та як лактогенне зілля (збільшує виділення молока у матерів-годувальниць). Корисні настої трави при імпотенції, зниженні та втраті пам'яті та як протигарячковий засіб. Настій листків має заспокійливі властивості, він усуває чи зменшує судоми. Зовнішньо препарати з надземної частини призначають для лікування наривів та екземи.

Китайська народна медицина рекомендує корені китяток тонколистих при гіпертонічній хворобі, кардіоневрозах, цукровому діабеті, вегето-судинній дистонії і нефриті. Згідно з давньокитайським повір'ям, вживання відвару коренів цієї рослини сприяє довголіттю.

Бджоли часто відвідують квітучі китятки, хоча медова продуктивність їх невелика -усього 20-80 кг з 1 гектара, зате значна кількість квітів дозволяє підтримувати постійний медозбір.

Препарати китяток не мають токсичних властивостей і не спричиняють жодних побічних явищ.

Настій трави китяток гіркуватих. 1 чайна ложка сировини на 400 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди. Залишки після проціджування використовують для припарок (при наривах та екземі).

Відвар кореневищ з коренями (китятки сибірські та тонколисті). 20 г сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 20 хв., проціджують, віджимають, доводять до початкового об'єму теплою кип'яченою водою. Приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.