Конюшина лучна (Trifolium pratense);
івасик, конюшина червона, око козине; родина Бобових (Fabaceae);
клевер луговой

Кулясті суцвіття (головки) конюшини милують око і на полі, і на луці. Рослина не тільки красива, а й має багато корисних властивостей. Переваги цієї типово лучної рослини численні та різноманітні: це і чудовий медонос, і лікарська рослина. Конюшину також вирощують на корм для худоби, до того ж вона збагачує ґрунт, затримуючи у ньому азот.

Далекий родич культурних бобових рослин (гороху, квасолі, сочевиці) — конюшина — трав'янистий багаторічник. Досягає висоти 40 см. Корінь у неї стрижневий, листки (як і в усіх рослин цього роду) трійчасті, квітки — бузково-червоні, рідше темно-пурпурні чи білі, зібрані у кулясті суцвіття. Цвіте рослина з травня по вересень. Конюшина створює  стійкий  лучний  покрив. Широко розповсюджена у Європейській частині Росії, Сибіру, на Кавказі, Далекому Сході (як занесена рослина), у Середній Азії, Казахстані та в Україні (по всій території), на луках, галявинах і узліссях, у заростях чагарників.

Для лікарських потреб збирають суцвіття-головки разом з верхніми листочками у період цвітіння. Спочатку їх пров'ялюють на сонці, потім сушать у добре провітрюваному приміщенні.

Суцвіття містять глікозиди, дубильні речовини, ефірну й жирну олії, вітаміни С, Е, В1, В₂, каротин (провітамін А), органічні кислоти та інші біологічно активні сполуки.

Досвід народної медицини свідчить про ефективне використання настоїв та відварів верхньої частини рослини як сечогінного і потогінного засобу. Вони допомагають при кашлі, застуді, гарячці, ревматизмі та подагрі, зменшують набряки при серцевих і ниркових захворюваннях.  Припарки з відваром листкін прикладають до опіків і рай, а свіжий сік рослини використовують для лікування алергічних захворювань. Конюшина абсолютно безпечна для лікарського застосування і не викликає побічних ефектів.

Зазвичай бджоли заготовляють з 1 гектара заростей рослини не більше 25-30 кг меду. Проте якщо використовувати довгохоботних кавказьких бджіл та їхні помісі зі звичайними, то завдяки більш глибокому проникненню хоботка медова продуктивність заростей зростає до 240 кг з 1 гектара, крім того, поліпшується запилення конюшини.

Настій суцвіть. З чайні ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день за 20 хв. до їди.

Настойка суцвіть. 40 г сировини на 0,5 л 40%-ного спирту (горілки). Настоюють 10 тижнів, проціджують. Приймають по 20 мл перед обідом або на ніч при атеросклерозі (курс 3 місяці з перервою на 10 днів). За необхідності лікування повторюють через півроку.