Котяча м'ята справжня (Nepeta cataria);
котовник котячий, котовник лимонний; родина Губоцвітих (Lamiaceae (Labiatae));
котовник кошачий

Багата родина Губоцвітих на ароматичі рослини: серед них м'ята, меліса, гісоп та змієголовник. А ось ще одна рослина, яка не поступається за своїм пряним та сильним запахом — котяча м'ята.

Це трав'янистий багаторічник, 45-100 см заввишки. Стебло зазвичай розгалужене, опушене сірими м'якими волосками. Листки рослини довгочерешкові, трикутносерцеподібні, загострені, знизу сіро-повстяні, з великими косими зубцями. Квітки білі чи блідо-рожеві, неправильні; нижня губа віночка з пурпурними цятками. Цвітуть з середини червня до вересня. Рослина має сильний лимонний запах. Росте котяча м'ята в усіх областях середньої смуги Росії, у північній частині — зрідка, у садах, на городах, засмічених місцях. У південних областях Росії введена в культуру і набуває усе більшої популярності. В Україні зростає по всій території серед чагарників, на галявинах та схилах, узбіччях доріг та забур'янених місцях, подекуди вирощується у Криму. Чудовий медонос, лікарська та ефіроолійна рослина.

З лікарською метою котячу м'яту застосовують тільки у народній медицині. Для приготування цілющих препаратів використовують надземну частину рослини, зібрану під час повного цвітіння. Сировину сушать під укриттям на відкритому повітрі, періодично перевертаючи, щоб вона не почорніла.

У надземній частині котячої м'яти містяться ефірна олія (до 0,7%), до складу якої входять гераніол, цитраль, лимонен та інші компоненти, дубильні та гіркі речовини, глікозиди, сапоніни та вітамін С.

У дослідах на тваринах встановлено, що настій трави котячої м'яти зумовлює збільшення амплітуди серцевих скорочень приблизно на 40%, причому це супроводжується прискоренням серцевого ритму. Відповідно, при тахікардії його вживання протипоказане, а при брадикардії — корисне. Рослина відома і як жовчогінний та антимікробний засіб. Вживають настої трави котячої м'яти при серцевих неврозах, поганому апетиті та гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку. Призначають ці препарати при запорах і атонії кишечнику, застійних явищах у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. Допомагає застосування настою при кашлі, задишці, бронхіті. Його приймають при істерії та депресивних станах. Використовують рослину і при нерегулярних менструаціях, а також як кровоочисний засіб при фурункульозі. Зовнішньо настій трави призначають для лікування гнійничкових захворювань шкіри.

Як ефіроолійну рослину котячу м'яту застосовують для ароматизації вермуту, безалкогольних напоїв, шампунів, туалетної води; трава рослини при додаванні у чай надає йому сильного лимонного аромату. Сухі листки використовують для ароматизації оцту, а в кулінарії — для приготування салатів, соусів, як приправу до м'ясних і рибних страв, а також страв з дичини.

Водний настій рослини є ефективним інсектицидом.

Завдяки довгому цвітінню котяча м'ята — улюблене місце перебування бджіл. Медова продуктивність її висока — до 400 кг меду з 1 гектара. Бджолярі використовують ароматичні властивості рослини, щоб привабити та заспокоїти бджіл, натирають травою котячої м'яти руки, рамки, роївні. Мед котячої м'яти бурштиновий, з лимонним ароматом, дуже приємний на смак, кристалізується у світло-кремову дрібнозернисту масу.

Настій трави. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Приймають по півсклянки 3 рази на день.