Крушина ламка (Frangula alnus, синонім — Rhamnus frangula);
крушина вільхоподібна; родина Жостерових (Rhamnaceae);
крушина ольховидная

З дитинства багатьом відоме це невисоке дерево. Дорослі часто попереджали: «Не можна їсти ці ягоди, вони отруйні». Проте допитливість перемагала — можливо, усе не так страшно? Потайки зривали одну-дві ягідки — і відчували розчарування: водяниста, солодкувато-прісна м'якоть з кісточкою. Зовсім не смачно. Однак птахи, особливо дрозди, з великим задоволенням і без будь-якої шкоди для себе поїдають плоди крушини. Вони і поширюють рослину в лісі.

Крушина — невелике дерево 3-4 м заввишки. Кора верхньої частини стовбура і молодих пагонів червонувато-коричнева, гладка, з білими «сочевичками». Листки еліптичні чи яйцеподібні, цілокраї. Квітки дрібні, біло-зелені, правильні, зібрані пучками у пазухах листків. Зацвітає крушина пізно, у кінці травня, цвіте до кінця липня — початку серпня. Тому її плоди дозрівають неодночасно. На одній рослині можна побачити зелені, червоні та чорні ягоди, ботанічною мовою — соковиті кістянки. Поширена крушина у підліску європейських та сибірських лісів, на галявинах і узліссях, є на Кавказі. В Україні росте майже по всій території у лісах, серед чагарників, на вологих луках, по берегах річок, озер, краях боліт, у степовій зоні трапляється у долинах річок, в Криму — у горах.

Крушина — важлива лікарська рослина. У медицині використовують кору молодих пагонів, рідше ягоди. Кора і сушені ягоди крушини є у продажу в спеціалізованих аптеках. Сировину сушать на відкритому повітрі або у приміщенні з доброю вентиляцією. Не можна використовувати для лікування свіжі чи щойно висушені кору і плоди — вони спричиняють нудоту, інколи блювання. Тому приготовану сировину витримують протягом року.

Зазвичай кору крушини застосовують як м'який проносний засіб, її відвар діє через 8-10 год. Препарати рослини посилюють перистальтику кишечнику, але не подразнюють його слизову оболонку. Частіше приймають відвар кори при хронічних запорах і атонії кишечнику. В народній медицині цей засіб використовують для обмивань при екземах, а відвар плодів — для лікування різних шкірних захворювань, при фурункульозі й карбункульозі. Порошком мелених плодів лікують анемію, водянку та пронос. Сировина рослини входить до складу різних лікарських чаїв та зборів.

Щоб уникнути звикання до препаратів крушини, їх чергують з іншими проносними засобами. Необхідно уважно слідкувати за дозуванням - перевищення дози викликає колікоподібні болі у животі. Протипоказана крушина у будь-якому вигляді вагітним та матерям-годувальницям.

Крушина славиться не тільки своїми лікарськими властивостями. У місцях компактного зростання медова продуктивність становить до 150 кг меду з 1 гектара. Мед зеленувато-бурштиновий, ніжний на смак.

Кору і плоди крушини у Росії здавна використовували для фарбування тканин, причому з кори отримували жовто-коричневу і бордову фарби, а з плодів — зелену і фіолетову.

Відвар кори. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 15 хв., настоюють 1 год., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки на ніч.