Куга озерна (Scirpus lacustris);
очерет, комиш, куга, оситняк, ситник, кошатник водяний; родина Осокових (Сурегасеае);
камыш озёрный

Очеретом нерідко неправильно називають рогіз, циліндричні коричневі супліддя якого на довгих стеблах часто продають під цією назвою.

Насправді очерет виглядає зовсім інакше і навіть належить до іншої родини, а його наукова назва - куга озерна. Це багаторічна трав'яниста рослина заввишки 100-200 см з довгим кореневищем. На відміну від рогозу, стебло куги майже безлисте, циліндричне. Квітки дрібні, зеленкуваті, зібрані у щиткоподібно-волотисті суцвіття завдовжки до 10 см, цвітуть у червні-липні. Куга утворює великі зарості у прибережних частинах тихоплинних і стоячих водойм. Часто занурена у воду, інколи на глибину до 1 м. Це звичайна рослина в Європейській частині Росії, Західному Сибіру, а також у Казахстані, Білорусії, Україні та країнах Прибалтики. У Східному Сибіру трапляється значно рідше.

Білі основи стебел куги можна їсти сирими, а її кореневища містять велику кількість крохмалю. Їх сушать, розмелюють і додають у зернове борошно. Проте необхідно знати, що велика   кількість   очеретяного борошна у хлібі може викликати шлунково-кишкові розлади.

Стебла і кореневища куги містять також багато цукрів — до 48%, тому їх можна використовувати для отримання сиропу. З цією метою кореневища подрібнюють, заливають водою (1 л на 1 кг кореневищ) і кип'ятять протягом години. Отриманий відвар проціджують і випарюють до необхідної концентрації.

З куги плетуть циновки і килимки, а у південній частині Росії вимішують стебла рослини з глиною й отримують дешевий будівельний матеріал, яким обмащують каркасні стіни (звідси й назва таких будівель — мазанки).