Кавун звичайний (Citrullus lanatus);
арбуз обыкновенный

Однорічна однодомна трав'яниста шорстковолосиста рослина роди­ни гарбузових. Стебло волохато-шорстке, лазяче (за допомогою дво-трироздільних вусиків), дуже розгалужене, п'ятигранне, 2—5 м завдовжки. Листки чергові, че­решкові, до 20 см завдовжки, гли­боко розділені на 3—5 вузеньких округлих часток, які в свою чергу надрізані на округлі часточки. Квітки одностатеві, одиничні; ві­ночок — 5-роздільний, сірчастожовтий. Плід — велика, куляста або видовжена, зелена або білу­вата ягода, з соковитим червоним або жовтуватим м'якушем. Цвіте у червні — липні. Плоди дости­гають у серпні — вересні.

Поширення. Кавун звичайний по­ходить з напівпустель та пустель Південної Африки. На Україні, пе­реважно в південних районах, його широко вирощують як хар­чову рослину.

Сировина. З лікувальною метою використовують м'якуш і шкірку зрілих плодів, а також насіння.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. М'якуш кавуна містить до 8,7% цукрів (переваж­но фруктоза), 0,1% органічних кислот (яблучна, лимонна та ін­ші), пектинові речовини (0,5%), клітковину (0,5%), фолієву кис­лоту (8 мкг/100) і незначну кіль­кість інших вітамінів (С, В₁, В₂, В₆, нікотинову кислоту і B-каротин).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Сік і м'якуш кавуна мають сечогінні й жовчогінні властивості, добре гамують спрагу при гарячці. Ніжна клітковина кавунів збуджує перистальтику кишок, прискорює виведення з ор­ганізму холестерину, виявляє лег­ку послаблюючу дію. При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирко­вокам'яній хворобі (уратний, кальцієвооксалатний і цистиновий уролітіаз з випадінням солей у кислому середовищі) рекоменду­ється щодня вживати по 2—2,5 кг свіжих кавунів. Тривале вживання м'якуша кавуна виліковує хроніч­ні гастрити, покращує стан хво­рих на атеросклероз і цукровий діабет. При хронічній недостат­ності кровообігу, гіпертонії, неф­ритах, пієлоциститах, подагрі, хворобах печінки і жовчного мі­хура призначають кавунні розван­тажувальні дні, які, залежно від стану хворого, проводять два рази на тиждень або один раз на десять днів. У розвантажувальні дні хво­рий одержує лише 1,5 кг кавуна, з'їдає його за 5 прийомів. Роз­вантажувальні дні треба проводи­ти під контролем лікаря. Як се­чогінний засіб свіжий або ква­шений кавун корисний при ожи­рінні. Насінням кавуна виганяють глистів, а розтерте насіння з мо­локом вживають при маткових кровотечах. Як сечогінний засіб використовують і шкірку кавуна.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій сухих шкірок (80—100 г сировини на 500 мл окропу, настоюють до охолодження) по пів­склянки 4—5 раз на день при гострих і хронічних запаленнях товстого ки­шечника;

відвар шкірок (20 г сухих або свіжих шкірок на 200 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази на день як сечо­гінний засіб.