Кавун колоцинт (Citrullus colocynthis);
арбуз колоцинт

Багаторічна однодомна трав'яни­ста шорстковолосиста рослина ро­дини гарбузових. Стебло коротко-волосисте, лазяче (за допомогою дво-трироздільних вусиків), дуже розгалужене, округло-гранчасте, 2—3 м завдовжки. Листки чергові, черешкові, трикутно-яйцевидні, надрізані на виїмчасто-перисті ло­паті. Квітки одностатеві, на коро­теньких ніжках, одиничні; віно­чок 5-роздільний, блідо-жовтий. Плід — ягодоподібний, кулястий, жовтий, з сухим губчастим гірким м'якушем. Цвіте у червні — липні. Плоди достигають у серпні — ве­ресні.

Поширення. Дико росте в сухих піщаних степах і напівпустелях північно-східної Африки. У неве­ликій кількості вирощується на півдні України.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують м'якуш зрілих плодів (Colocynthi pulpa). Зібрані плоди старанно очищають ножем від щільної жовтої шкірки, ріжуть на кусочки і сушать.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. М'якуш (пульпа) плодів містить глікозиди (до 2%), смоли, пектинові та білкові речо­вини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Кавун колоцинт вхо­див до 8-го видання Державної фармакопеї СРСР. Плоди рослини у вигляді порошку або екстракту використовували як сильний про­носний засіб. Препарат акофіт, який раніше застосовували при радикуліті та ішалгії, мав у своєму складі настойку плодів колоцинту. Крім цього, колоцинт входить до складу препаратів, якими лі­кують водянку (Набряки). Пізні­ше, у зв'язку з високою токсичні­стю і нестачею сировини, колоцинт вилучили з Державної фар­макопеї СРСР. Останнім часом рослина знову привернула увагу дослідників своєю протипухлин­ною активністю. Настойку сухих плодів колоцинту використову­ють у гомеопатії.