Камфоросма монпелійська (Camphorosma monspeliaca);
камфоросма монпелийская

Напівкущова, з камфорним за­пахом рослина родини лободо­вих, заввишки 10—50 см. Утво­рює густу дернинку, з якої ви­ходять однорічні білуваті або білоповстисті квітконосні паго­ни, розгалужені тільки в суцвітті. Листки чергові, нитковидно-шиловидні, кілюваті, волосисті, зго­дом майже голі. Квітки дрібні, двостатеві, одиничні, в пазухах приквіткових листків, утворю­ють густе колосовидне суцвіття. Оцвітина проста, овальна, чо­тирилиста, 3—3,5 мм завдовжки, густоволосиста; два бокові її зуб­ці зелені, середні зубці — плівча­сті. Плід — нерозкривний, з плів­частим оплоднем; насінина верти­кальна, видовжено-овальна, з роз­сіяними залозками. Цвіте у лип­ні — вересні.

Поширення. Камфоросма монпелійська росте в Донецькому Лісостепу і в Степу, в Криму, особливо на Південному узбе­режжі; трапляється на півден­них степах на солонцях, особ­ливо на піскових та щебенистих схилах.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву, яку збирають під час цвітіння рос­лини. Сушать у затінку на віль­ному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Надземна час­тина рослини містить 0,2% ефір­ної олії з запахом гіркого миг­далю.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Камфоросма монпелійська має збуджуючі, потогін­ні та діуретичні властивості. У на­родній медицині настій трави камфоросми приймають усере­дину при нервових захворюван­нях, коклюші, хронічному нежи­ті, простудних захворюваннях та водянці, при відсутності мен­струацій; місцево — Для гоєння ран. Припарки з трави засто­совують як засіб, що сприяє роз­смоктуванню пухлин.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо—настій трави (1 сто­лова ложка сировини на 200 мл окро­пу, настоюють 1—2 години, про­ціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.