Касія вузьколиста (Cassia angustifolia);
сена індійська; кассия узколистная

Невеликий (1,5—1,8 м заввишки) прямостоячий кущ родини це­зальпінієвих. Нижні гілки під­ведені над землею. Листки чер­гові, парноперисті, з 4—5 пара­ми синювато-зелених листочків завдовжки 2,5—6 і завширшки 1—2 см. Квітки великі, зиго­морфні, золотаво-жовті, зібрані в па­зушні китицевидні суцвіття. Плід — біб, серповидно зігнутий, темно-коричневий, з зеленим від­тінком. Цвіте з липня до осені. Насіння визріває з вересня.

Поширення. Касія вузьколиста дико росте в Африці. На теренах колишнього СРСР її вирощують у Середній Азії й Азербайджані як однорічну рос­лину.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують листя (Folium Sennae), відоме під назвою александрійського листя, і плоди (Folliculi Sennae), які на­зивають александрійськими стру­чками. Листя збирають 2—3 рази за вегетацію, обшморгуючи його з пагонів: перший раз — коли ниж­ні листки пожовкнуть, вдруге — через 1—1,5 місяця, третій раз збирають листя, яке встигло від­рости після другого збирання до заморозків. Плоди збирають у мі­ру їхнього достигання, ознакою якого є їхнє побуріння й роз­тріскування. Зібрану сировину відразу сушать на відкритому повітрі, розстилаючи її тонким шаром на тканині. Строк при­датності — 3 роки. Аптеки від­пускають сировину.

Хімічний склад. Плоди і листя касії вузьколистої містять антраглікозиди (сенозиди А і В, реїн, алое-ем-один), флавоноїди, сте­рини, органічні кислоти (паль­мітинова, лінолева, стеаринова та інші), сліди алкалоїдів. У лист­ках, крім того, є смолисті речо­вини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Касія вузьколиста має проносні властивості. Вона позитивно впливає на жовчови­дільну й антитоксичну функції печінки. Проносна дія рослини зумовлена антраглікозидами, які посилюють моторну функцію ки­шечника, особливо товстого. Проносний ефект настає через 6—10 годин після прийняття пре­паратів касії. На відміну від пре­паратів алое, які діють лише в присутності жовчі в кишеч­нику, препарати касії ефективні й у разі порушення надходжен­ня жовчі в кишечник. Вони не змінюють нормальної функції тонких кишок (на відміну від рицинової олії), не спричинюють запору після послаблюючої дії (на відміну від ревеню), рідкого випорожнення і болів у кишеч­нику, як це спостерігається при використанні інших проносних засобів (кора крушини, корінь ревеню, сульфат магнію). Пре­парати касії використовують для регуляції функції кишечника (хронічні атонічні запори, запо­ри у вагітних і в годуючих мате­рів та при порушенні моторики кишок у жінок у клімактерич­ний період, для розм'якшення випорожнення при тріщинах зад­нього проходу та при геморої). В хірургічній практиці касію використовують перед операція­ми і при післяопераційній ато­нії кишечника. Касія входить до складу проносних чаїв і протигеморойних чаїв. Сила про­носної дії залежить від ви­браної дози: малі дози (2—4 г) зумовлюють легке послаблен­ня, підвищені (5 г) — проносний ефект. Щоб уникнути звикання до препаратів касії, їх доцільно чергувати з іншими проносними засобами. Слід уникати трива­лого (до кількох років) вживан­ня великих доз препаратів касії (як і інших проносних засобів), оскільки це може спричинити атрофію гладенької мускулату­ри товстої кишки й порушення її іннервації. Побічні явища (гур­чання, метеоризм, біль у животі) спостерігаються дуже рідко і при припиненні приймання пре­парату відразу зникають. Смо­листі речовини, які є в листі касії, зумовлюють спазми кишеч­ника. Щоб позбутися смолистих речовин, настій після охолод­ження фільтрують. У плодах смолистих речовин немає, тому проносна дія настоїв з них ніж­ніша. В китайській медицині настій або відвар листя касії застосовують як апетитний засіб і для поліпшення травлення. Фармацевтична промисловість Ін­дії виробляє з касії препарати сенаде (Senade) і глаксена (Glaxena).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій листя (8 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині чи тре­тині склянки зранку і на ніч;

екстракт сени сухий (Extractum Sennae siccum) по 1—2 таблетки на прийом 2—3 рази на день або 1—2 таблетки на ніч і зран­ку натщесерце;

складний настій сени, або віденський напій (Inftisum Sennae compositum) по 1—2 столові ложки на прийом — для дорослих і по 1 чайній або 1 десертній ложці—для дітей;

лакричний порошок (Pulvis Glicirrhizae compositus) вживають розведеним во­дою по 1 чайній ложці 1—2 рази на день (дітям давати по чверті чайної ложки).