Кермек Гмеліна (Limonium gmelinii);
кермек Гмелина

Багаторічна трав'яниста гола рос­лина родини кермекових. Стеб­ло розгалужене, круглясте, 20—60 см заввишки. Листки еліп­тичні або обернено-яйцевидні, всі в прикореневій розетці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з 5-пелюстковими фіолетово-сині­ми віночками, в коротких і щіль­них колосах, що утворюють мало-розгалужене щитковидно-піра­мідальне суцвіття. Плід — одно­насінний нерозкривний. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Росте у Лівобереж­ному Лісостепу, в Степу та на півночі Криму на солончаках і засолених луках.

Сировина. Використовують ко­рені, зібрані восени або рано навесні.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини (9—19%), га­лову і елагову кислоти і барвни­ки, виявляють фітонцидну актив­ність.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина має в'яжу­чі й кровоспинні властивості. При вживанні відвару коренів Кермека Гмеліна хворими на гострі шлунко­во-кишкові захворювання зни­кають диспептичні явища, при­пиняються проноси, поліпшуєть­ся апетит. У народній медицині Кермек Гмеліна використовують при ката­рах шлунка з підвищеною кис­лотністю, при опущенні шлунка, дизентерії, проносах та як кро­воспинний засіб.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар коренів (20—40 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день;

настойку із 100 г коренів Кермека Гмеліна і 100 г звіробою звичайного на 15 л горілки п'ють при виразковій хворобі шлунка по 1—2 столові ложки до їди про­тягом двох місяців.