Конюшина повзуча (Trifolium repens);
конюшина біла; клевер ползучий

Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має повзучі па­гони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене,  часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки обернено яйцевидні, дрібнозубча­сті. Квітки дрібні, неправильні, бі­лі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. Плід— біб. Цвіте у травні — вересні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку зби­рають під час повного цвітін­ня рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, сте­жачи за тим, щоб суцвіття (голов­ки) не пересохли і не обсипалися.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни (Е, С, каротин (провіта­мін А) та інші) й естрагенний ізофлавон куместрол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині рослина відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоювальний і антитоксичний засіб. Настій тра­ви п'ють при простудних захво­рюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хво­робах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях со­льового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворю­вань. Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день.