Конюшина польова (Trifolium arvense);
клевер пашенный

Однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче, іноді висхідне, оди­ничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеб­лові, нижні рано відмирають; листочки лінійно-довгасті, дріб­нозубчасті, іноді виїмчасті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, не­правильні, сидячі, блідо-рожеві, у головчастих суцвіттях; головки м'яковолохаті, щільні, видовжено циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні. Плід — біб.

Поширення. Конюшина польова трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних ґрунтах по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після поперед­нього пров'ялювання на сонці сировину досушують під накрит­тям або в приміщенні, яке добре провітрюється.

Рослина неофі­цинальна.

Хімічний склад. Трава конюшини польової містить глікозид трифо­лін, дубильні речовини (до 5%), ефірну олію, кверцетин, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незнач­ну кількість алкалоїдів та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина проявляє протизапальні, обволікаючі, боле­тамувальні, антисептичні, сечо­гінні та гіпоглікемічні властиво­сті. Настій трави п'ють при кашлі, бронхітах, трахеїтах, туберкульо­зі легень, при гіперацидних га­стритах, дизентерії, захворюван­нях нирок і сечового міхура, при цукровому діабеті, мігрені та нер­вових розладах. Зовнішньо, у ви­гляді припарок, траву конюшини польової використовують як бо­летамувальний засіб при ревма­тизмі та для гоєння ран.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 30 хв.) по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв. до їди.

Зовнішньо — три столові ложки тра­ви загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.