Косарики черепичасті (Gladiolus imbricatus);
шпажник черепичатый

Багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має подвійну бульбоцибулину, оточену тонко­волокнистою з паралельними во­локнами оболонкою. Стебло пря­мостояче, просте, облистнене, 55—120 см заввишки. Нижні лист­ки — піхвові, лусковидні; стеб­лові — лінійно-мечовидні, на вер­хівці загострені, 5—20 мм зав­ширшки, в кількості 4—5, з яких 1—3 верхівкові вкорочені; ниж­ній — найширший, часто — ту­пий. Квітки в кількості 5—12 зіб­рані в однобічний негустий ко­лос; оцвітина шестироздільна, не­правильна, 25—35 мм завдовжки, рожево-лілова з синюватим від­тінком. Плід — коробочка. Цвіте  у червні — серпні.

Поширення. Росте в Лісостепу і на Поліссі в листяних і мішаних лісах, у рідколіссях, на галя­винах, на вологих та заболо­чених луках.

Сировина. З лікувальною метою використовують листя і бульбо­цибулини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад потребує вивчен­ня. Відомо лише, що листки містять значну кількість аскор­бінової кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній меди­цині рослину використовують як болетамувальний, високовітамінний та лактогенний засіб. Як віта­мінний засіб вживають настій ли­стя, а приготовленою з нього на­стойкою розтираються при ревма­тизмі. Настій бульб п'ють при зо­лотусі, алергії, при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів (зо­крема, при каменях у нирках) та для стимулювання виділення мо­лока у матерів-годувальниць. По­дрібнені бульби прикладають до ран і виразок.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій бульб (2 чай­ні ложки подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1  стоковій ложці 3—4 рази на день.