Кудрявець Софії (Desсurainia sophia);
кудрявец Софии

Однорічна трав'яниста рослина ро­дини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, 15—80 см заввишки. Листки сидячі, дво-триперисті, з довгасто-ліній­ними частками, опушені галузи­стими волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, блідо-жовті, у китицях. Плід — стручок. Цвіте у трав­ні — вересні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України як бур'ян біля жит­ла, на пустищах, уздовж доріг, у посівах.

Сировина. Використовують насін­ня і траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний  склад. Листки містять аскорбінову кислоту (до 80 мг %) і каротин (38,5 мг %); у насінні є глікозиди (5,6%).

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині настій трави або відвар насіння Кудрявця Софії використовують як крово­спинний, потогінний, жарознижу­вальний і в'яжучий засіб. Препа­рати цієї рослини вживають при кровохарканні, маткових кровотечах, гарячці, малярії, проносах, дизентерії та білях, а також при зниженні артеріального тиску у зв'язку з ослабленням серцевої діяльності. Відвар насіння реко­мендують і як тонізуючий, послаб­люючий та відхаркувальний засіб, а також як сечогінний засіб при водянці, ниркових коліках і нир­ковокам'яній хворобі. Настій тра­ви вважається ефективним засо­бом при істеричних припадках. Свіжим соком трави промивають виразки і гнійні рани.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (1 чайна ложка сировини на 300 мл окропу, на­стоюють до охолодження) по 1 столо­вій ложці 3 рази на день;

відвар на­сіння (1—2 столові ложки на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день.