Кукурудза звичайна (Zea mays);
маїс; кукуруза обыкновенная

Однорічна однодомна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло пряме, з добре виявлени­ми вузлами і заповненими рих­лою паренхімною тканиною ме­живузлями, заввишки від 50 см до 7 м. Листки чергові, широко-ланцетні, з хвилястим краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окре­мі суцвіття, що значно різняться за своїм зовнішнім виглядом: тичинкові — в розлогій волоті на верхівці стебла, маточкові — в па­зушних товстих качанах (почат­ках), обгорнутих листовидними піхвами, з яких висуваються чис­ленні довгі нитковидні стовпчи­ки. Плід — зернівка. Цвіте у лип­ні — вересні.

Поширення. Походить з Централь­ної і Південної Америки. По всій території України вирощують як одну з найважливіших зерно­вих і силосних культур.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують стовпчики з приймочками, які зви­чайно називають кукурудзяними приймочками (Stigmata Maydis). Заготівлю приймочок проводять в період молочно-воскової стиг­лості початків. Сушать на від­критих майданчиках або в при­міщенні, яке добре провітрюєть­ся, розклавши тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння прово­дять при температурі 40°. Сухої сировини виходить 22—25%. Строк придатності — 3 роки. Збе­рігають у сухому приміщенні (си­ровина дуже гігроскопічна!). Ап­теки відпускають сировину.

Хімічний склад. Кукурудзяні приймочки містять сапоніни (до 3,18%), дубильні речовини, гіркі глікозиди (до 1,5%), флавоноїди, алкалоїди (до 0,5%), ефірну (до 0,12%) і жирну (до 2,5%) олію, стерини (стигмастерол, ситостерол), вітамін К, (1600 біологіч­них одиниць на 1 г), аскорбінову і пантотенову кислоти, спирт іно­зит, мікроелементи та інші речо­вини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати з прий­мочок кукурудзи мають жовчо­гінні, діуретичні, кровоспинні й гіпоглікемічні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшу­ють відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості (зни­жуються в'язкість, питома вага, кількість білірубіну). Кровоспин­на дія кукурудзи ґрунтується на її здатності прискорювати процес зсідання крові за рахунок впли­ву на синтез протромбіну в пе­чінці і збільшення кількості тром­боцитів. Як жовчогінний засіб препарати з приймочок кукуруд­зи показані при жовчнокам'яній хворобі, гепатитах, холециститах і холангітах, як кровоспинний засіб — при геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного по­ходження. Крім того, препарати з приймочок кукурудзи дають добрі результати при лікуванні циститів, нирковокам'яної хворо­би, набряків, пов'язаних з пору­шенням серцевої діяльності, та ожиріння. Кукурудзяні приймоч­ки входять до складу жовчогін­них чаїв і сечогінних чаїв. Куку­рудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеро­склерозу та при гіпертонії. При появі нудоти та діареї вживання кукурудзяної олії тимчасово (на 7—10 днів) припиняють, а потім відновлюють, але дозу зменшу­ють удвоє. Відварена в початках і здобрена вершковим маслом кукурудза корисна при запорах, хворобах печінки, подагрі, нефри­ті та при захворюваннях серцево-судинної системи. Кукурудзяне борошно використовують для ви­далення комедонів (Comedones faciei). Для цього 2 столові лож­ки борошна змішують з поперед­ньо збитим білком (досить од­ного курячого яйця) і одержану суміш наносять на обличчя; після висихання знімають з обличчя сухим бавовняним рушником, об­личчя миють холодною водою і витирають.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар кукурудзяних приймочок (10 г, або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки через кожні 3—4 години до їди;

екстракт кукурудзяних приймо­чок рідкий (Extractum Stigmatis maydis luidum) готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:1 і п'ють по 30 — 40 крапель 2—3 рази на день перед їдою;

кукурудзяну олію приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день про­тягом 3 тижнів, після чого роблять перерву на 3—4 тижні (за рік про­водять 3—4 курси лікування).