Калюжниця болотна (Caltha palustris);
калюжница болотная

Багаторічна трав'яниста гола рос­лина родини жовтецевих. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхід­не, просте або вгорі розгалужене, 15–50 см заввишки. Листки чергові, темно-зелені, блискучі, за­рубчасті або зарубчасто-зубчасті, іноді цілісні; нижні – великі, округло-серцевидні, довгочерешкові; середні і верхні – менші, короткочерешкові або майже си­дячі, напівстеблообгортні, з нирковидно-серцевидними або три­кутно-нирковидними пластинка­ми. Квітки двостатеві, великі (до 50 мм у діаметрі), правильні, на довгих квітконіжках у пазухах приквіткових листків; оцвітина пелюстковидна, з 5 або багатьох золотаво - жовтих листочків. Плід – листянка. Цвіте у квітні – травні.

Поширення. Калюжниця болот­на трапляється по всій території України на болотах і вологих місцях.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву ка­люжниці (Herba Calthae palustris), яку заготовляють під час цві­тіння рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У надземній частині рослини є сапоніни, ду­бильні речовини (8,1 %), у-лак-тони (анемонін, протоанемонін), флавоноїди, аскорбінова кисло­та (37 мг %), каротин (5,2 мг %), незначна кількість алкалоїдів. Фармакологічні властивості і ви­користання. Калюжниця болот­на використовується в народній медицині і в гомеопатії. Най­частіше її використовують зов­нішньо як протизапальний і зне­болюючий засіб при опіках, ра­нах, забиттях, ревматизмі, ней­родерматитах, екземі тощо. Особ­ливістю калюжниці болотної є її здатність подразнювати шкіру і слизові оболонки. Свіжий сік рослини спричиняє на шкірі пу­хирці. Внутрішнє використання рослини обмежується її токсичністю. В невеликих дозах відвар або настій трави К. б. вживають усередину при гарячкових ста­нах, коклюші, бронхітах, астмі, порушенні обміну речовин, діате­зі, анемії, цинзі, болісних мен­струаціях і карциномі матки, а та­кож як сечогінний засіб при во­дянці й захворюваннях сечовивід­них органів. Препарати рослини проявляють антиандрогенну активність. Надмірне вживання рос­лини спричиняє нудоту, блюван­ня, болі в животі, проноси та виси­пи на тілі. В гомеопатії калюжни­цю болотну використовують при кашлі, бронхіті, порушенні мен­струального циклу, при захво­рюваннях шкіри. Використову­ють К. б. і як їстівну рослину. Ошпарені окропом мариновані пуп'янки, відомі під назвою «німецькі каперси», відварені в со­лоній воді пагони і коріння використовують як приправу до м'ясних і рибних страв, у солян­ках, борщах, салатах тощо. Для використання в їжу пагони і листя слід збирати після почат­ку цвітіння рослини, коли її токсичність зникає.

Лікарські форми і застосування.

Зовнішньо–2–3 столові ложки су­хої трави загортають у марлю, за­нурюють в окріп і прикладають до уражених ділянок тіла.

Зовнішньо – настій свіжої трави (10 столових ложок сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють 4 години) для компресів і промивань.