Квасениця звичайна(Oxalis acetosella),
заячий квас, заячий щавель; кислица обыкновенная

Багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Має тонке розгалужене повзуче кореневище, на кінці якого роз­виваються безлисті квітконосні пагони 6–12 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті, в пуч­ках; листочки оберненосерцевидні. Квітки правильні, двостатеві п'ятичленні, одиничні; пелюстки оберненояйцевидні, білі, з роже­вими або ліловими жилками, 12– 15 мм завдовжки і 6–8 мм зав­ширшки. Плід – коробочка. Цвіте у травні – червні.

Поширення. Квасениця звичайна трапляється у вологих тінистих, переважно листяних лісах, по чагарниках у лісових районах та в західній частині Правобережно­го Лісостепу.

Сировина. З лікувальною метою використовують свіжу або суху траву (Herba Oxalidis acetosella), зібрану під час цвітіння росли­ни. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. У траві квасениці звичайної є аскорбінова кислота (до 150 мг % ), каротин, рутин, вільні органічні кислоти (щавле­ва –0,08–0,84% , яблучна, янтар­на та інші) та їхні солі, а також флавоноїд орієнтин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній меди­цині квасениця звичайна дуже популярна. її використовують як протицинготний, протизапальний, антисептичний, в'яжучий, жовчогінний, сечогінний і проти­глисний засіб. Вживають росли­ну переважно свіжою. Листя рослини додають до салатів, ним посипають яєшню, бутерброди з ковбасою, паштетами, сиром тощо. Це не тільки надає стра­вам приємного кислуватого при­смаку, а й робить їх корисніши­ми рано навесні, коли організм перебуває в стані гіповітаміно­зу, при атеросклерозі, захворю­ваннях шкіри внаслідок порушення обміну речовин, при пе­чії, порушеннях травлення, жов­тяниці, нефриті, хворобах сечово­го міхура, надмірних місячних, при отруєнні важкими метала­ми. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, гній­них ран, наривів, золотушних та інших виразок. Свіжий сік рослини або настій трави вико­ристовують у тих самих випад­ках, що й свіже листя, але значно рідше. Є вказівки на терапев­тичний ефект свіжого соку рос­лини при карциноматозних ви­разках, при раку губи, раку шлун­ка (в першому і другому випад­ках місцеве лікування поєднува­ли з прийманням соку всереди­ну). Свіжа трава, зібрана в період квітування рослини, вико­ристовується в гомеопатії. Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій листя (1 сто­лова ложка свіжого подрібненого ли­стя на 400 мл окропу, настоюють 2 го­дини) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.

Зовнішньо – настій подвійної міц­ності для полоскань, обмивань і при­мочок. Надмірне і тривале вживання квасениці звичайної може спричини­ти подразнення нирок. Рекомендуєть­ся обмежувати вживання трави ква­сениці хворим на щавлевокислий діа­тез та з підвищеним протитромбіновим індексом, при схильності до судоми.