Комонник лучний (Succisa pratensis);
лизун; сивец луговой

Багаторічна кореневищна трав'я­ниста рослина родини черса­кових. Стебло прямостояче, прос­те, волосисте, 40–80 см заввиш­ки, з двома супротивними квітко­носними пагонами на верхівці. Листки супротивні, цілокраї; при­кореневі – довгочерешкові, яйцевидно-еліптичні; стеблові – лан­цетні, зростаються з черешками в коротку піхву. Квітки дрібні, зібрані в щільну головку; віночок чотирилопатевий, ліловий або синьоліловий.    Плід – сім'янка. Цвіте у квітні – травні.

Поширення. Росте в лісових, лісостепових і зрідка в степових районах України. Сировина. Використовують тра­ву, зібрану під час цвітіння рослини, і кореневище з коре­нями, які копають восени або навесні. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Рослина містить сапоніни, дубильні речовини і невивчений глікозид.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Кореневище з коре­нями використовують як сечогін­ний засіб при набряках та як глистогінний засіб. Відвар трави має сечогінні й відхаркувальні властивості. Зовнішньо відвар рослини використовують для за­гоювання ран та в боротьбі з коростою.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – порошок кореневища з коренями, змішаний з цукром, прий­мають по 1 чайній ложці при болях у шлунку й проти глистів; відвар трави (1 столова ложка на 300 мл окропу) п'ють при головних болях, бронхіті й шлункових коліках.

Зовнішньо – відвар (готують, як у попередньому прописі) для обмивань та примочок.