Конюшина лучна (Trifolium pratense);
івасик, конюшина червона, око козине; клевер луговой

Багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобо­вих. Стебла численні, висхід­ні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20–60 см заввишки. Листки трій­часті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке віст­ря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пур­пурові, у головчастих суцвіт­тях на верхівках пагонів; чашеч­ка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід – біб. Цвіте у травні – серпні. Поширення. Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по тальвегах балок, на заплавних луках по всій тери­торії України.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують головки-суцвіття (Flores Trifolii pratensis). Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялю­вання на сонці сировину досу­шують під накриттям або в при­міщенні, яке добре провітрюється, стежачи за тим, щоб головки не пересохли і не обсипалися. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна. В довоєнні роки сировину експорту­вали в досить великій кількості за кордон.

Хімічний склад. Суцвіття коню­шини лучної містять глікозиди трифолін та ізотрифолін, ду­бильні речовини, ефірну і жир­ну олії, саліцилову кислоту та інші органічні кислоти, каро­тин, вітаміни С, Е, В1, В2, К та інші корисні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, пото­гінну, протизапальну та бактери­цидну властивості. Найчастіше її застосовують як відхаркуваль­ний засіб при запальних захворю­ваннях верхніх дихальних шляхів. Є вказівки на добрий терапевтич­ний ефект при лікуванні конюши­ною лучною бронхіальної астми, анемії, циститу, дисменореї та хронічного ревматизму. Настойку суцвіть вживають при атероскле­розі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тис­ком. Як сечогінний засіб рос­лину використовують при набря­ках серцевого і ниркового по­ходження. Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар су­цвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах. Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і ви­разок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо –настій суцвіть (3 чай­ні ложки сировини на 1 склянку ок­ропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день за 20 хви­лин до їди; настойка суцвіть (40 г сировини на 500 мл 40 % -ного спирту, настоюють 10 діб) по 20 мл перед обідом або перед сном при атеро­склерозі (курс лікування – її місяці з перервою на 10 днів. При необхідності курс лікування повторюють через 6 мі­сяців); столову ложку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м'яти перцевої і трави золототисячника малого заливають 300 мл окро­пу, настоюють до охолодження і п'ють по півсклянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди для покращення травлення; 3 столові ложки суцвіть конюшини лучної заварюють у склян­ці окропу, настоюють до охолодження і п'ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.

Зовнішньо –відвар суцвіть (20 г си­ровини на 200 мл окропу) для при­мочок і припарок.