Копитняк європейський (Asarum europaeum);
копито кінське, підлистень; копытень европейский

Обережно ОТРУТА !

Багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових, заввишки 5–10 см. Має повзуче розгалужене кореневище. Стебло коротке, лежаче. Листки прико­реневі, довгочерешкові, нирко­видно-серцевидні, цілокраї, шкі­рясті, зимуючі. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на коротких пониклих квітконіжках, розміще­ні між листками біля поверхні грунту; віночок трипелюстковий, зрослий, дзвониковидний, зовні буруватий, усередині червоно-бу­рий. Плід – коробочка. Цвіте у березні – травні.

Поширення. Копитняк європей­ський росте в широколистяних та мішаних лісах по всій тери­торії України, крім Криму. Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують кореневища з коренями (Rhizoma et radix Asari) і листя (Folia Asari). Листя збирають під час цвітіння рослини, а коріння – восени. Сушать сировину у затін­ку або в приміщенні, яке добре провітрюється. Зберігають у су­хому приміщенні окремо від іншої сировини (рослина отруй­на!). Строк придатності–1 рік. Хімічний склад. Коріння рослини містить ефірну олію (1%) і алкалоїди (наявність останніх де­які автори заперечують). Основ­ними складовими частинами ефір­ної олії є азарон (30–50 % ), метилевгенол (15–20%), 1-борні-лацетат (12–13%), трициклічний сесквітерпен С15Н24 (10–12 % ), се­сквітерпеновий вуглевод, сескві­терпеновий спирт, діазарон, транс-ізоазарон, транс-метилізоевгенол, азароновий альдегід (2– З % ), азаронова кислота (дві ос­танні сполуки дають ту саму якіс­ну реакцію, що й алкалоїди). Ли­стя копитняка містить алкалоїди, флавоноїди (кемпферол, кверце­тин), стероїд ситостерин, фенол­карбонові кислоти (кавова, феру­лова, п-кумарова).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Найчастіше копитняк використовують як блювотний та відхаркувальний засіб. Особ­ливо виражену блювотну дію виявляють корінь і свіже листя рослини (механізм дії – рефлек­торний). Сухе листя цю здат­ність втрачає і набуває проносних властивостей.   Корені отруйніші за листя і здатні і в сухому вигляді спричинювати блювання (при дозі до 5 г порошку на прийом). Крім того, копитняк поліпшує серцеву діяльність, зву­жує артеріальні судини, підви­щує тонус венозних судин і кров'яний тиск, виявляє жовчо­гінну, сечогінну, протиглистяну, протизапальну і седативну дію, регулює функцію шлунка та менструації. Інотропну дію росли­ни доведено експериментально. Застосування копитняка пока­зане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка, при захворюваннях пе­чінки і жовчного міхура, при хронічних шкірних захворюван­нях, особливо при екземах нервового походження. Поряд з цим копитняк вживають при мі­зерних та нерегулярних мен­струаціях, як відхаркувальний засіб при бронхіті, проти глистів, від алкоголізму, як сечогінний засіб при водянці. Як зовнішній засіб рослину використовують для гоєння ран, лікування коро­сти.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій коріння (2 г сировини на 200 мл окропу) по сто­ловій ложці 3 рази на день як відхаркувальний засіб; настойку корін­ня (20 г сировини на 200 мл спирту) по 15–25 крапель 3–4 рази на день як відхаркувальний засіб; настій листя (1 г сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3–4 рази на день при зниженому тиску крові; відвар коріння (4–5 г сировини на 200 мл води або молока) по столовій ложці через кожні 2 години як сечогінний і послаблюючий засіб; відвар ко­ріння (2 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин, охолоджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день до їди при мізерних і нерегулярних менструаціях; порошок коріння при­ймають натщесерце по 0,2–0,5 г з моло­ком 1 раз на добу при мізерних і не­регулярних менструаціях (доза ефек­тивна й при гарячці, глистах, мігрені та істерії); столову ложку відвару коріння (5 г сировини на 200 мл окропу) непомітно змішують з 100 мл горілки і дають випити хворому на алкоголізм (суміш спричинює блю­вання; курс лікування – кілька днів, до виникнення стійкої відрази до спиртного); настій столової ложки су­міші (порівну) листя копитняка євро­пейського і квіток цмину піскового на склянці окропу п'ють по 1 сто­ловій ложці 3–4 рази на день при жовтяниці; столову ложку суміші (порівну) листя копитняка європейського і розхідника звичайного та трави нетреби звичайної настоюють 10–15 хвилин на склянці окропу, відціджують і п'ють по півсклянки 4–5 раз на день як відхаркувальний засіб при бронхіті.

Зовнішньо – свіже потовчене листя накладають на уражені ділянки шкі­ри. Протипоказано вживати препарати копитняка   вагітним   і   при грудній жабі!