Коріандр посівний (Coriandrum sativum);
кинза, троян; кориандр посевной

Однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, реб­ристе, 40–150 см заввишки, голе. Нижні листки черешкові, перисторозсічені, з округлими надрізанопилчастими частками; верх­ні – сидячі або короткочерешкові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками й лі­нійними часточками. Квітки дріб­ні, двостатеві, 5-пелюсткові, зіб­рані в складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгор­ток і обгорточок; пелюстки білі або червонуваті, зовнішня пелю­стка крайових квіток 3–4 мм завдовжки, глибокодволопатева. Плоди – буро-жовті, майже куля­сті двосім'янки. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Батьківщина корі­андру – східні області Середзем­номор'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину.

Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують плоди (Fructus Coriandri). Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очи­щають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності – 4 ро­ки. Аптеки плоди не відпускають.

Хімічний склад. Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті спо­луки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5% ефірної олії, до складу якої входять ліналоол (60–80 % ), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, бор.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Коріандр посівний має спазмолітичні й антибакте­ріальні властивості, посилює сек­рецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію ушкодже­них тканин. Настій плодів ко­ріандру вживають для збудження апетиту й покращення травлення, як жовчогінний засіб при захво­рюваннях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як від­харкувальний і протигеморойний засіб. Як антисептичний і боле­тамувальний засіб настій плодів п'ють при гастритах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Плоди коріандру входять до складупротигеморойного чаю, жовчо­гінного чаю, послаблюючого чаю та інших зборів лікарських рос­лин. У народній медицині корі­андр використовують при захво­рюваннях шлунково-кишкового тракту, при простудних захворю­ваннях, як заспокійливий засіб при істерії й судомі, для стиму­лювання виділення молока у матерів-годувальниць та як проти­глисний засіб; зовнішньо – як ранозагойний, болетамувальний і антисептичний засіб. В аптечній справі плоди коріандру викорис­товують для поліпшення смаку і запаху ліків. Як пряність плоди використовують у хлібопекар­ському і кондитерському вироб­ництві. Ефірну олію використову­ють у парфюмерії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій насіння (1 сто­лова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день до їди; настій насіння холодний (1 чай­на ложка подрібненої сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 10–12 годин) по 2 сто­лові ложки через 2 години; 7–10 пло­дів коріандру подрібнюють на поро­шок і приймають за півтори години до їди як жовчогінний засіб; настойку плодів (у співвідношенні 1:5, на 70%-ному спирті) по 20 крапель 3 рази на день за півтори години до їди; настій 1 столової ложки суміші плодів коріандру (15 г), листя м'яти пер­цевої (20 г), кори крушини ламкої (20 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (ЗО г), листя рути садової (10 г) на 1 склян­ці окропу п'ють по чверті склянки З рази на день за 15–20 хвилин до іди при хронічному холециститі.