Костяниця (Rubus saxatilis);
костяника каменистая

Багаторічна трав'яниста волоха­то-опушена, з нечисленними тон­кими шипиками рослина родини розових. Має міцне галузисте кореневище, лежачі вегетативні й прямостоячі (10–30 см зав­вишки) – плідні пагони. Листки черешкові, трійчасті, зверху роз­сіяно-, зісподу – густоволохаті; листочки по краю подвійнонадрізанозубчасті, бічні – майже си­дячі, кінцівки – з коротким че­решком. Квітки дрібні, правиль­ні, 5-пелюсткові, по 3–10 у зон­тиковидних або китицевидних суцвіттях; пелюстки 6ілі, лінійно-довгасті, 6–7 мм завдовжки. Плід – збірна соковита кістянка, складена 2–4 (6) яскраво-черво­ними кістяночками. Цвіте у трав­ні – липні.

Поширення. Росте в лісах, по ча­гарниках у всіх лісових райо­нах, рідше – в лісостепових і дуже рідко (лише по долинах річок) – у Степу. Сировина. З лікувальною метою використовують спілі плоди і тра­ву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Плоди містять флавоноїди (1%), аскорбінову кислоту (до 50 мг %), токофе­рол, пектинові й дубильні ре­човини, органічні кислоти та цук­ри; трава – алкалоїди, флавоно­їди, дубильні речовини, рутин і аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Сік з плодів костя­ниці виявляє протистоцидну і протистостатичну дію на найпро­стіших (Paramaebum sandatum, Balantidium coli i Trichomonas ho-minis), причому вони гинуть мит­тєво або за одну хвилину. В на­родній медицині К. використо­вують як протицинготний і шлун­ковий засіб, при недокрів'ї, по­рушенні обміну речовин, запа­ленні суглобів, нирковокам'яній хворобі та при геморої. Відвар трави п'ють при простуді й по­дагрі, а також при себореї.

Лікарські форми і застосування.

Зовнішньо – 500 г суміші трави з кореневищем костяниці, гілок з ли­стками омели білої, «трави» рунянкя звичайної (Polytrichum commune) і трави осоки стрункої (Сагех acuta), взятих порівну, заливають 10 л окро­пу, напарюють у духовці 2–3 години, проціджують і використовують для миття голови при себореї й випа­данні волосся.