Кріп запашний (Anethum graveolens);
копрій; укроп душистый

Однорічна трав'яниста з синюва­тою поволокою рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, круглясте, посму­говане, галузисте, 40–100 см заввишки. Листки чергові, яйце­видні, 2–3-перистороздільні, з лі­нійними нитковидними кінцеви­ми частками; нижні – черешко­ві; верхні – сидячі, з білооблямованими піхвами і зменшени­ми пластинками. Квітки дрібні, двостатеві, жовті, у складних 20– 50-променевих зонтиках, без об­гортки. Плід – плеската корич­нева двосім'янка. Цвіте у трав­ні – серпні.

Поширення. Кріп запашний роз­водять   на   городах   як пряно­смакову рослину, іноді він дича­віє і росте як бур'ян. Походить з Персії і Східної Індії. Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують плоди кропу (Fructus Anethi) і свіже листя. Збирають плоди кропу, коли половина з них до­зріє: зривають або зрізують цілі рослини з плодами, зв'язують у снопики й залишають дости­гати, а потім обмолочують. При необхідності плоди досушують. Сухі плоди зберігають у добре закритих банках. Строк придат­ності – 2 роки. Плоди відпуска­ються аптеками.

Хімічний склад. Плоди кропу мі­стять ефірну олію (2–4%), фла­воноїди, каротин, до 20 % жир­ної олії. В листі кропу знайдено ефірну олію (1,5%), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин, кемпфе­рол), вітамін С (135 мг %), каро­тин (до 12 мг %), фолієву, ніко­тинову і пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, фосфору і за­ліза. Головними складовими частинами ефірної олії є кетон карвон, терпеноїди феландрен, дилапіол, терпінен і лимонен.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В науковій медицині настій плодів застосовують як відхаркувальний і вітрогінний за­сіб. У народі настій або поро­шок насіння кропу вживають все­редину для профілактики при­ступів грудної жаби, при гі­пертонічній хворобі 1 і 2-го сту­пенів, хронічній коронарній не­достатності, безсонні, при спас­тичних станах м'язів органів черевної порожнини, алергічно­му дерматиті, сверблячці (Pruri-tus), виразці гомілки, геморої, як сечогінний, проносний і моло­когінний засіб та як засіб, що збуджує й поліпшує апетит і трав­лення, заспокоює коліки й су­дому. Часто плоди кропу вико­ристовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії й сер­цевій астмі. Як зовнішній засіб настій насіння застосовують у ви­гляді примочок при хворобах очей і при гноячкових ураженнях шкі­ри. Молоде листя й стебла викори­стовують як ароматичну приправу для страв, а на початку утворення насіння – як спеції при солінні огірків і помідорів. З насіння добувають ефірну олію, яку вико­ристовують у парфюмерній, кон­дитерській і консервній проми­словості.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій плодів (1 чай­на ложка подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки тричі на день; порошок плодів кропу приймають по 1 г тричі на день, запиваючи водою.