Кропива жалка (Urtica urens);
кропива мала; крапива жгучая

Однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками, рос­лина родини кропивових. Стебло прямостояче, чотиригранне, 15– 60 см заввишки. Ластки супро­тивні, цілісні, еліптичні або яйце­видні, гострі, по краю гострозубчасті, 4–5 см завдовжки. Квітки світло-зелені, дрібні, одностатеві, зібрані в переривчасті пазушні во­логі (суцвіття не довші за череш­ки листків, у пазухах яких вони містяться); оцвітина чотирироздільна. Плід – сім'янка. Цвіте у травні – вересні.

Поширення. Кропива жалка росте по всій території України на бере­гах річок, як бур'ян по городах, у садах, поблизу житла, серед ча­гарників.

Заготівля і зберігання. Для лі­кування використовують листя кропиви (Folia Urticae urensis), яке збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Су­шіння припиняють, коли цент­ральні жилки стають ламкими. Су­хої сировини виходить 22–23 % . Строк придатності – 2 роки. Рос­лина неофіцинальна.

Хімічний склад. За якісним скла­дом листя кропиви жалкої схоже з листям кропиви дводомної.

Фармакологічні властивості і ви­користання. У народній медицині кропиву жалку використовують нарівні з кропивою дводомною, а іноді навіть віддають їй пере­вагу. Настій листя кропиви жал­кої використовують як кровоспин­ний (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та ін­ших кровотечах), сечогінний (при набряках) та загальнозміцнюючий засіб. Вживання настою показане й при нервових розладах, ревматизмі, алергії й анемії, при звичних запорах, диспепсіях і шлункових коліках. Широко ви­користовують препарати кропиви жалкої в дерматології й косме­тиці: всередину – при екземі, сверблячці, кропив'янці; місце­во – при себореї голови, круго­вій або гніздовій плішивості, запрілості. Цінують кропиву жал­ку   і   як   продукт харчування: з молодого листя готують салати (про приготування див. у статті Кропива дводомна), приправи до м'ясних  страв   і  зелений борщ.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій листя (2 сто­лові ложки сировини на 400 мл окро­пу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; дві чайні ложки суміші (порівну) листя кропиви жалкої і ожини сизої напарюють 2 години на склянці окропу і п'ють по півсклянки 3 рази на день для регулювання функціональної діяль­ності шлунка та від дизентерії; сві­жий сік з листя кропиви жалкої вживають по 1 чайній ложці 3 рази на день як кровоспинний засіб.

Зовнішньо – відвар листя (100 г сировини кип'ятять 30 хвилин в 1 л оцту, розведеного водою у співвідно­шенні 1:1) для миття голови при се­бореї та круговій або гніздовій плі­шивості (мити ввечері перед сном, без мила); насичені свіжим соком кропиви стерильні тампони прикла­дають до запрілостей, ран і варикозних виразок. Протипоказання див. у статті Кропива дводомна.