Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris).
Родина бобових — Leguminosae.

З лікувальною метою використовують її стручки (без насіння).

Квасоля звичайна — всім відома однорічна трав'яниста городня рослина. Походить з Південної Америки. Має витке, рідше пряме стебло, з непарнопірчастими листками та з метеликовими квітками, білими й рябими. Плід — біб (стручок).

Для лікувальних потреб у народі застосовують стручки, які заготовляють, коли вони ще свіжі, не посохли на пні (такі стручки дають кращий лікувальний ефект).

Відвар висушених і порізаних стручків без квасолі (1 столова ложка на 2—2,5 склянки окропу) вживають по 1/2 склянки 3—4 рази на день при ревматизмі та як сечо*гінний засіб при набряку, особливо якщо його спричинило захворювання нирок.

Квасолеві стручки корисні й при запаленнях нирок. У таких випадках їх треба вживати порівну з кукурудзяними («косами») або ще з якими-небудь іншими аналогічними за своєю дією на організм засобами.

При цукровому діабеті особливо ефективна суміш квасолевих стручків, чорницевого листя, льняного сім'я й вівсяної соломи. Відвар із квасолевих стручків і чорницевого листя (порівну) вживають при захворюванні підшлункової залози.

В гомеопатії виробляють есенцію з цілої рослини після дозрівання плодів.

Способи застосування. Складний відвар (при діабеті): по дві частини стручків квасолі, листя чорниці й вівсяної соломи (дрібно порізаних) і одна частина льняного сім'я; беруть 3 столові ложки цієї суміші на З склянки окропу, кип'ятять 20 хвилин і п'ють відвар по 3 столові ложки 3 рази на день.

Простий відвар: 15,0—200,0; по 2 столові ложки 3 рази на день.