Кмин звичайний (Carum carvi).
Родина зонтичних — Umbelliferae.

З лікувальною метою використовують його плоди.

У дикому стані росте майже по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на Україні,— на луках, узліссях і лісових галявинах. На Україні його й вирощують.

Кмин звичайний — дворічна рослина. Стебло в нього пряме, гладеньке, порожнє, гіллясте, до 80 см заввишки. Листки трійчасто-пірчасті, лінійно-ланцетовидні. Квітки білі, на довгих квітконіжках, у складних зонтиках, як у кропу. Плід — сплюснута двосім'янка коричневого кольору. Смак пряний, запах ароматичний. Цвіте кмин у червні — липні.

У науковій медицині зрідка застосовують олію з кминового насіння — так звану кминову олію.

У народі відвари і порошки з кмину звичайного використовують у тих самих випадках, що й препарати з чебрецю звичайного та кропу.

Ця рослина виявляє антисептичну, потогінну й сечогінну дію та збуджує функціональну діяльність шлунка й кишок, і тому її застосовують у народній лікувальній практиці в багатьох випадках нарівні зі звичайним чебрецем і кропом.

При здутті живота у дитини беруть 1 столову ложку кминового насіння, варять у склянці окропу 5—10 хвилин, підсолоджують цукром і дають по чайній ложечці 5—6 разів на день. З цього відвару можна ставити й клізму.

При метеоризмі у дорослих добрі наслідки дає відвар, якщо його приготувати таким способом: 2 столові ложки кминового насіння, 1 чайну ложечку кропового насіння, 2,5 столової ложки дрібно порізаного листя деревію й 1 столову ложку вівса заварити в двох склянках окропу й настояти 10 хвилин; вживати по 2 столові ложки через кожні 2 години.

Хліб, якщо його спекти з кмином, або сметана, якщо її 5 хвилин поварити з кмином (1 столова ложка насіння на склянку сметани), добре допомагають при недостачі молока в матері, яка годує груддю.

Спосіб застосування. Відвар: 20,0—200,0; вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день.