Коронарія зозуляча (Coronaria flos cuculi)
зозулин цвіт, бузьків вогонь, смілка.
Родина гвоздикових — Согуоphyllaceae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Трапляється на вологих луках, по окраїнах боліт, на лісових галявинах, а також у посівах конюшини в Європейській частині Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні, на Північному Кавказі та в Сибіру.

Коронарія зозуляча — багаторічна трав'яниста рослина. Має пряме стебло заввишки до 90 см, у верхній частині гіллясте, шорстке, через те що вкрите спрямованими донизу короткими волосками. Листки супротивні; нижні — ланцетні, до основи звужені; верхні — лінійно-ланцетні; і одні, й другі трохи шорсткі, гострі.

Квітки зібрані в рідку щитковидну волоть із супротивними гілками. Квітконіжки короткі, а іноді довші за чашечку. Чашечка дзвоникувата, з червонаво-коричневими смужками й трикутними загостреними зубцями. Віночок рожевий, рідше білий, з пелюстками, глибоко розділеними на чотири частки. Плід — довгаста одногнізда коробочка, яка відкривається п'ятьма зубцями; насіння нирковидне чорнувате або темно-коричневе. Цвіте рослина в червні — липні.

В народі цю рослину вживають усередину при жовтяниці, хронічному бронхіті, маткових та інших кровотечах, як потогінний і протиревматичний засіб; зовнішньо застосовують при корості, для обмивання ран і для компресів при наривах.

Способи застосування. Відвар для внутрішнього вживання: 20,0—200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день. Для зовнішнього застосування — відвар 10,0-200,0.

Настойка: 25,0; по 20—40 крапель 3 рази на день.