Котячі лапки дводомні (Antennaria dioica)
котячка, нечуй-вітер, нечуївка, цмин білий.
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Росте ця рослина по сухих луках, у соснових борах та по пустирях — майже по всій території Радянського Союзу, поширена, зокрема, й на Україні, а також на Кавказі, на Уралі та в Сибіру.

Котячі лапки дводомні — багаторічна трав'яниста рослина з простим, до 25 см заввишки, стеблом. Прикореневі листки лопатковидні, зібрані в розетку; стеблові — лінійні. Квітки зібрані в кошиках на вершечку стебла щитками, вони білі, блідо-рожеві, іноді фіолетово-рожеві; в одних кошиках лише плодючі, маточкові, трубчасті квітки, в інших — тільки тичинкові, з недорозвиненою зав'яззю, лійчасто-трубчасті, неплодючі. Цвіте рослина з травня до кінця червня.

Оскільки цю рослину називають іще білим цмином, то не треба плутати її з іншою рослиною — жовтим або пісковим цмином, у якого квітки, або, правильніше, обгортки квіток, яскраво-жовті, а в котячих лапок вони білі або блідо-рожеві.

Хімічні властивості рослини ще не вивчено, і в науковій медицині її не застосовують, проте при фармакологічних дослідженнях (Варлаков, 1941) виявилося, що за своєю властивістю надавати крові здатності зсідатися й спиняти кровотечу котячі лапки дводомні переважають адреналін (гормон тварин) і хлористий кальцій.

5% (а іноді й густіший) настій рослини, коли його вживати всередину, допомагає при кровотечах: із ран, маткових, легеневих (кровохаркання), шлункових, кишкових, носових і гемороїдальних. Недарма в народі цю траву називають «від сорока недуг».

У народній медицині відвар або порошок із трави цієї рослини широко застосовують особливо при післяродових кровотечах або надмірних менструаціях, а також при кривавому блюванні. При гемороїдальних кровотечах вдаються й до зовнішнього застосування відвару цієї трави у вигляді примочок, клізм або тампонів.

Установлено також, що ця рослина виявляє й жовчогінну дію, таку, як пісковий цмин, і тому її іноді й додають до нього.

Оскільки готових препаратів з цієї рослини в аптеках немає, то доводиться користуватися лише народними способами виготовлення й застосування їх.

Способи застосування. Відвари: 1) для внутрішнього вживання при шлункових і кишкових крововиливах: 0,5 або 1,0, а іноді й 2,0 на 200,0; вживати по 1 столовій ложці через кожну годину або 1 1/2 години, поки не перестане йти кров;

2) при кровохарканні та маткових кровотечах: 10,0 або 20,0 на 200,0; доза й строки вживання ті самі, що й для першого відвару.

Для тампонів, клізми й примочки застосовують перший відвар.

Порошки з цієї рослини вживають у дозі по 1,0—3,0 (беруть на кінчик складаного ножика), так само через кожну годину, поки не перестане йти кров.