Красоля (Tropaeolum major)
красулі, жерявка більша, настурки, настурція.
Родина красолевих — Tropaeolaceae.

З лікувальною метою використовують квітки, листя й плоди цієї рослини.

Красоля — однорічна рослина. Її вирощують у нас як декоративну рослину.

Вся рослина гола. Стебло в неї гіллясте, трохи витке, до 2 м заввишки, а в низької різновидності — до 30 см. Листки чергові з довгими черешками й щитовидними пластинками. Квітки за формою неправильні, жовтогарячого кольору, з криваво-червоними смужками; чашечка забарвлена в червонавий колір, п'ятироздільна, зі шпорою біля основи, з п'ятьма пелюстками. Плід розпадається на три однонасінні плодики, в яких трохи м'ясистий і зморшкуватий оплодень.

Незрілі плоди красолі мають гоструватий смак, схожий на смак каперсів (тобто квіткових бруньок з каперсового куща), які вживають як приправу до їжі в свіжому й маринованому вигляді.

Крім своїх смакових цінностей, незрілі плоди красолі мають ще й протицинготні властивості: в них, як і в її листках, є багато вітаміну С (аскорбінової кислоти).

У медицині з лікувальною метою красолю не застосовують, а в народі траву й квітки її (сік або відвар із них) часто вживають від цинги (в суміші з подібними за дією травами) та від каменів у сечовому міхурі. Відвар красолевих квіток із медом корисний для полоскання рота при дитячій хворобі пліснявці.

Способи застосування. Простий відвар: 20,0—200,0; по 2—3 столові ложки 4 рази на день.

Складний відвар (від цинги): сік красолі змішати з соком щавлю, бобівника й кульбаби порівну; 20,0 суміші заварити в 200 мл молочної сироватки; вживати по 2—6 столових ложок 1—3 рази на день.