Кропива дводомна (Urtica dioica)
кропива велика, кропива жалка.
Родина кропивових — Urticaceae.

З лікувальною метою використовують траву, а іноді коріння й насіння рослини.

Росте на сухих і вологих затінених місцях, по пустирях, поблизу житла, в лісах, при болотах (заростями), особливо в гірській, лісовій і лісостеповій зонах, і як бур'ян трапляється майже всюди в помірній смузі Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, а також у Малій Азії та в Ірані.

Кропива дводомна — багаторічна рослина з прямим простим до 150 см заввишки стеблом з жалкими волосками на ньому й на листках. Листки супротивні, з прилистками, довгасті, біля основи серцевидні, великопилчасті. Суцвіття довгі, у верхніх пазухах листків. Квітки дрібні, зелені.

У кропиві дводомній є мурашина кислота (жалка) й дубильні речовини, а в листках за останній час відкрили вітаміни А, С, і К, й за це її віднесено до багатовітамінних рослин.

Ці рослини, але в меншій кількості, є й у жалкій кропиві (Urtica urens), і в вузьколистій кропиві (Urtica angusfotilia). Рослини мають однакове медичне застосування, проте в гомеопатії есенцію виробляють лише з свіжої жалкої кропиви. Саме тим, що в жалких волосках цієї кропиви є мурашина кислота, й пояснюється великий ефект при лікуванні ревматизму, що починається, свіжою травою жалкої кропиви, коли нею жалять хворі частини тіла.

Дводомну кропиву, хоч її й не введено до Державної фармакопеї СРСР, цілком визнала наукова медицина як добрий кровоспинний і як регулювальний засіб при хворобливих станах жіночих статевих органів. Встановлено, що вона може цілком замінювати препарати з ріжків без шкідливих побічних явищ.

У народній медицині дводомну кропиву дуже широко застосовують не тільки як кровоспинний засіб при маткових, гемороїдальних, легеневих, шлунково-кишкових і носових кровотечах, але й як сечогінний протизапальний і такий, що регулює функціональну діяльність шлунка й зміцнює його, засіб (при диспепсії та проносі).

Використовують рослину й як відхаркувальний кровоспинний засіб — при кровохарканні; корисна вона при гарячці й навіть при малярії. В останньому випадку тре*ба робити настойку з неї в поєднанні з часником: 2 частини коріння кропиви змішати з 1 частиною часнику й залити 20 частинами горілки (інакше кажучи, взяти 1 столову ложку коріння кропиви й півложки часнику на ¹/₂ літра горілки); настоювати 6—8 днів і пити по 1 столовій ложці 3 рази на день (розводячи водою).

Цією самою настойкою натирають тіло.

Препарати з коріння кропиви часто бувають ефективніші за препарати з листя.

При чиряках рекомендують вживати всередину відвар листя кропиви або екстракт. Якщо при цьому зменшується сечовиділення й виникає запор, то треба додати до відвару чи екстракту листя кульбаби й квіток терну порівну й 2 столові ложки цієї суміші заварити в 2 склянках окропу, попарити в духовці 2—3 години й пити по 1/2 склянки 3 рази на день.

При сильних гемороїдальних болях готують суміш із листя кропиви й позаминулорічної крушинової кори: беруть того й другого по 8 г на літр окропу й тримають на вогні 10—15 хвилин; вживають по 1 склянці 4 рази на день.

Вживають відвар кропиви й для регулювання функціональної діяльності шлунка та від дизентерії. В таких випадках до кропиви додають ожини (листя з стеблами) порівну й заварюють 1 чайну ложечку суміші в 1/2 склянки окропу; п'ють по півсклянки 3 рази на день. Краще, якщо після заварювання настій трохи попарити в духовці.

Свіжий сік листя кропиви дає кращий ефект, і ним можна замінювати відвар в усіх вищезазначених випадках (доза рівна дозі екстракту або настойки).

Кропива корисна і як продукт харчування.

Способи застосування. Відвар листя кропиви: 15,0—200,0; по столовій ложці 3 рази на день.

Відвар коріння й насіння (від глистів): 15,0—200,0; по 2—3 столові ложки за 1 раз.

Екстракт рідкий: 30,0 або відвар, згущений до половини; екстракту по 25—30 крапель, відвару — по 1 чайній ложечці 3 рази на день.

Свіжий сік: який замінює екстракт; вживати по 1 чайній ложечці 3 рази на день.