Липа серцелиста (tilia cordata);
родина Липових (ТІІіасеае);
липа сердцелистная

При згадці про липу відразу виникає образ старої липової алеї у парку, посадженої сто чи двісті років тому. Липа — листопадне дерево, досягає висоти 25, рідко — 45 м. Для неї характерний великий діаметр стовбура — 2-3, інколи до 5 м. Кора молодої липи сіро-бура, на старих стовбурах темна, глибоко розтріскується. Крона дерева — куляста, циліндрична чи пірамідальна, густо вкрита листям. Листки чергові, дворядні, великі, округлосерцеподібні чи широкояйцеподібні, зубчасті, черешкові. Квітки двостатеві, білі чи жовтуваті, духмяні. Зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвітуть зазвичай у липні. Плід — горішок.

Це дерево живе довго: деякі особини доживають до віку 1200-1300 років, а в середньому — 300-400 років. Липа серцелиста утворює майже чисті липові ліси на західному схилі Уральських гір та у лісостеповій зоні Європейської частини Росії. Інші види липи (амурська, маньчжурська, сибірська) зростають у відповідних географічних регіонах. В Україні, крім липи серцелистої, яка є найпоширенішим видом і трапляється по всій території у лісах та чагарниках, ростуть такі види: липа кавказька (T. begoniifolia) — у горах Криму; липа пухнаста (71 tomentosa) -у широколистяних лісах та серед чагарників в Одеській області й Закарпатті; липа широколиста (Т. platyphyllos) — у мішаних і широколистяних лісах Західної України. Усі види липи широко використовуються в озелененні міст — вирощуються в садах та парках, ботанічних садах і мають ті ж властивості, що й липа серцелиста.

Липа — лікарська, медоносна, харчова і технічна рослина. Для медичних потреб під час цвітіння збирають квітки з дикорослих та вирощуваних дерев липи. Квітки зрізають ножицями чи секаторами. Заготовляють суцвіття разом з приквітками, так званий «липовий цвіт».

Не слід збирати суцвіття, уражені іржею або пошкоджені листоїдами. Із зібраного цвіту видаляють потемнілі приквітки та суцвіття. Сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або у добре вентильованих приміщеннях. На сонці сушити суцвіття не можна. Термін зберігання готової сировини — 2 роки. Липовий цвіт є у продажу в спеціалізованих аптеках.

Квітки липи містять ефірну олію, глікозиди, сапоніни, кумарин фраксин, дубильні речовини, каротин (провітамін А), слизи, аскорбінову кислоту (вітамін С), мікрота макроелементи.

Препарати, приготовані з липового цвіту, збільшують діурез (сечовиділення), виявляють потогінну, заспокійливу і протизапальну дію. Вони також стимулюють виділення шлункового соку, збільшують секрецію жовчі та полегшують її відтік.

Настій липового цвіту здавна використовують у науковій медицині при застуді, гарячкових станах, а також при грипі та бронхіті. Часто вживають настої при запаленні нирок і сечового міхура. Препарати липового цвіту мають седативні властивості: їх застосовують як заспокійливий засіб при підвищеній нервовій збудливості.

У народній медицині настій липового цвіту використовують для лікування головного болю, істерії; допомагає він і при епілепсії, а також кашлі, шлункових і кишкових болях. Зовнішньо настій липових суцвіть використовують для полоскань при стоматиті, гінгівіті, ангіні, ларингіті, а у вигляді примочок і припарок — при набряках, шкірних виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматизмі та подагрі. Крім того, цей засіб застосовують при запальних захворюваннях жіночих статевих органів. Для полегшення стану хворих при нервових недугах приймають ванни з липового цвіту. Суцвіття липи входять до складу потогінних і сечогінних чаїв, зборів для лікування захворювань шлунка, кишечнику, печінки, нирок і сечового міхура.

Крім лікарських, липа має ще й чудові медоносні властивості. Вміст цукру у нектарі, що виділяється 100 квітками липи, коливається від 50 до 200 мг. У районах поширення липи серцелистої одна бджолина сім'я заготовляє до 10-15 кг меду. Медова продуктивність одного гектара насаджень досягає 800-1000 кг.

Липовий мед, так званий липець, належить до найбільш високоякісних сортів. Він світлий, з ніжним смаком та ароматом, кристалізується у білу однорідну масу. Мед, зібраний з далекосхідних видів лип, має кремовий відтінок, дуже ніжний на смак.

У господарстві люди здавна використовували луб та липову кору, зазвичай з липи серцелистої, — для виробництва мочала, з якого робили рогожі та лантухи. З липового лика плели личаки, кошики, козуби, решета та інші вироби.

Насіння липи містить солодкувату харчову жирну олію, що на смак нагадує мигдальну.

Настій липового цвіту. З столові ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. П'ють гарячим по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їди.

Настій липового цвіту (зовнішнє). 6 столових ложок сировини на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. Для полоскання ротової порожнини та горла, а також для протирання обличчя при жирній шкірі.