Льонок звичайний (Linaria vulgaris);
чистик пісковий, дикий льон, собачки; родина Ранникових (Scrophulariaceae);
льнянка обыкновенная

Часто цю рослину називають диким лев'ячим зівом, і це не дивно. Льонок та лев'ячий зів — близькі родичі: належать до однієї родини, але до різних родів. Зближує їх форма квітів і листків.

Льонок звичайний — трав'янистий багаторічник 30-90 см заввишки. Корінь рослини довгий, стрижневий, з кореневими паростками. Стебло — прямостійне, інколи галузисте, з численними вузьколінійними листками. Листки голі, завдовжки 2-7 см. Квітки неправильні, жовті, з оранжевою плямою на нижній губі. Цвіте у червні-серпні. Насіння дископодібне, з перетинчастим краєм, дозріває у вересні. Льонок — звичайний бур'ян у посівах; росте у канавах, сухих сосняках (на галявинах), уздовж сухих польових доріг і на піщаних місцях. Відомий по всій Європейській частині Росії. У Західному Сибіру трапляється рідше. Росте також у Західній

Європі, Латвії, Литві, Білорусії та Україні (по всій території, крім півдня степової зони та північного Криму).

Для виготовлення лікарських препаратів збирають траву льонку під час цвітіння, зрізуючи вкриту листям частину стебла. Сировину сушать на відкритому повітрі у затінку або у провітрюваному приміщенні. Використовують рослину в народній медицині Росії та інших країн.

Надземна частина льонку містить алкалоїд D, L-пеганін, флавоноїдні глікозиди лінарин, пектолінарин, неолінарин та інші. Вона багата на аскорбінову кислоту (вітамін С) (до 170 мг%), особливо велика кількість міститься у свіжих листках. Крім того, до складу трави входять пектинові та смолисті речовини, слиз, фітостерин, холін і каротин (провітамін А) (до 18 мг%). Рослина містить також фолієву, лимонну та яблучну кислоти.

Хімічні сполуки, що входять до складу льонку, зумовлюють його широкі терапевтичні можливості. Відомо, що алкалоїд пеганін, який міститься у рослині, знижує артеріальний тиск, збільшує наповнення пульсу, сповільнює серцевий ритм, збільшує амплітуду скорочень і тонус гладких м'язів кишечнику та матки. Настої трави мають проносну та жовчогінну дію. Завдяки вмісту алкалоїдів застосування настоїв у клінічних умовах дає непоганий результат при лікуванні хворих з атонією та парезами кишечнику і пов'язаній з ними кишковою непрохідністю після тяжких операцій. Допомагає вживання настоїв хворим на міопатію та м'язову дистрофію. Рідкий спиртовий екстракт рекомендують при атонії кишечнику, метеоризмі та запорах. Він використовується також як сечогінний засіб.

Народні цілителі призначають настойку рослини при задишці, головному болю із супутнім блюванням (симптомокомплекс Меньєра), жовтяниці (гепатиті), запаленні жовчовивідних шляхів, метеоризмі, колітах та геморої. Вважають, що спиртовий екстракт рослини виганяє гельмінтів, лікує енурез (нічне нетримання сечі), цистити, запалення та гіпертрофію простати. Цей засіб також вживають при затримці менструацій і хронічних шкірних захворюваннях. Зовнішньо відвар трави використовують при геморої, фурункульозі, виразках, вуграх та гнійничкових захворюваннях шкіри. Мазь на основі льонку на стерильній марлевій серветці на 4-5 год. вводять у задній прохід при геморої. Цю ж мазь використовують для лікування екземи і лишаїв. У гомеопатії льонок призначають при діареї (пронос) та енурезі.

Тварини ставляться до льонку по-іншому, ніж люди. Відомо, що вони його не поїдають (заважають дивний запах і неприємний смак). При потраплянні льонку в солому чи сіно інколи гинуть коні. Тому для чотириногих рослина протипоказана.

Зовсім інакше сприймають льонок бджоли. З 1 гектара заростей вони збирають від 160 до 250 кг меду непоганої якості.

Настій трави. 1 столова ложка сировини на 400 мл окропу. Настоюють протягом 2 год., проціджують. Приймають по 1/3-1/2 склянки З рази на день до їди.

Настойка (рідкий екстракт) трави. Готують на 40%-ному спирті (горілці) у співвідношенні 1:1. Приймають по 1-2 чайні ложки на ніч як легкий проносний засіб.

Відвар трави (зовнішнє). 20 г сировини на 500 мл води чи молока, кип'ятять приблизно півгодини, проціджують. Для обмивань та компресів.

Відвар трави (зовнішнє). 10 г сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані протягом 20-25 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Застосовують теплим для клізм при геморої та болях у задньому проході.

Мазь з трави льонку. 2 частини подрібненої сухої трави обприскують 1 частиною 70%-ного спирту, декілька годин витримують у закритій посудині в теплому місці, потім додають 10 частин смальцю, нагрівають у відкритій посудині на водяній бані, доки не випарується спирт. Потім препарат відціджують та віджимають.

Необхідно дотримуватися обережності, п'ючи препарати льонку звичайного, зважаючи на їхню токсичність.