Лунарія оживаюча (Lunaria rediviva);
лунник многолетний

Багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло пря­ме, стояче або висхідне, округле, опушене, 40—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, ве­ликі, глибокосерцевидні, довго-загострені, зубчасті, коротковолосисті. Квітки двостатеві, пра­вильні, 4-пелюсткові, запашні, зіб­рані в щитковидні китиці; пе­люстки фіолетові, 15—20 мм зав­довжки. Плоди — звислі, зовсім плоскі еліптичні, на верхівці й при основі гострі стручечки завдовжки 30—90 мм і зав­ширшки 15—35 мм; насіння ве­лике, темно-червоне. Цвіте у трав­ні — червні.

Поширення. Лунарія оживаюча росте в тінистих листяних лісах на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Розточчі-Опіллі та в Західному Лісостепу і дуже рідко — в Лівобережному Лісостепу. Культивують як де­коративну рослину.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують насіння.

Росли­на неофіцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Настій насіння лунарії оживаючої має седативні й діуретичні властивості. Його призначають при епілепсії й спаз­мофілії та як сечогінний засіб.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій (4 чайні лож­ки подрібненого насіння на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин, про­ціджують) по 1 столовій ложці 4 рази на день до їди;

дітям — по 1 чайній ложці 2—3 рази на день до їди.