Лаватера тюрінгська (Lavatera thuringiaca);
хатьма тюрінгська; хатьма тюрингская

Багаторічна трав'яниста сіропов­стиста рослина родини мальвових. Стебло пряме, просте або у верх­ній частині розгалужене, 50— 200 см заввишки. Листки довго-черешкові, чергові; нижні — ку­тасто-п'ятилопатеві, верхні — 3—7-лопатеві. Квітка великі, 5-пелюсткові, в китицевидно-волотевому суцвітті; пелюстки яскраво-рожеві, оберненотрикутні, на тре­тину вирізані. Плід — з числен­них, розміщених кільцем, пло­диків — сім'янок. Цвіте у черв­ні — вересні.

Поширення. Леватера тюрінгська росте по всій території України на схилах і горбах, у лісах, на відкритих місцях і по чагарни­ках, та як бур'ян — у садах і го­родах.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують листя, зібра­не в період цвітіння рослини, і коріння, яке заготовляють восени.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад потребує вивчен­ня. Відомо лише, що корені міс­тять значну кількість слизистих речовин, а листя — аскорбінову кислоту (до 205,9 мг %).

Фармакологічні властивості і ви­користання. За фармакологічни­ми властивостями лаватера тю­рінгська близька до алтеї лікарсь­кої. Вона має обволікаючу і проти­запальну властивість. У народ­ній медицині відвар коріння прий­мають всередину при простуді, кашлі, охриплості голосу, про­носах та інших шлунково-киш­кових захворюваннях. Холодний настій коріння лаватери викори­стовують у медичній косметиці як протизапальний засіб при себо­рейному дерматиті обличчя й за­палених вуграх. При ревматич­них і невралгічних болях нати­раються маззю з сухого листя рослини. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, ви­разок, лишаїв, гнійничкових ура­жень шкіри.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар коріння (8 г сировини на склянку окропу) по сто­ловій (дітям — по чайній) ложці через кожні 3—4 години.

Зовнішньо — настій коріння (6 г сировини на склянку холодної кип'я­ченої води, настоюють ніч) для при­мочок;

мазь (2 столові ложки роз­тертого на порошок листя змішують з рівною кількістю свіжого вершкового масла або вазеліну) для натирання;

порошок коріння розводять теплою во­дою так, щоб він набув вигляду рід­кої сметани, проціджують і викори­стовують для промивання слизових оболонок носа, рота, статевих орга­нів.