Ламінарія цукриста (Laminaria saccharina);
морська капуста; ламинария сахаристая

Багаторічна морська бура водо­рість родини ламінарієвих. До ка­м'янистого ґрунту морського дна водорість прикріплюється за до­помогою ризоїдів. Слань ламіна­рії цукристої являє собою стріч­коподібну, м'яку, слизисту, зеле­нувато-буру гладеньку або сітчасто-зморшкувату, різної ширини пластинку завдовжки до 7 м, яка в нижній частині звужується в стеблоподібне утворення зав­довжки до 1 м і діаметром в 1 см. Вся слань ламінарії живе кілька років, а пластинка змінюється щороку. Восени, після завершен­ня виходу спор, пластинчаста частина слані повністю руйнуєть­ся. Одночасно або трохи пізніше в інтеркалярній зоні росту, яка займає основу пластинки і верхів­ку стеблоподібного утворення, з'являється нова пластинка, ріст якої продовжується до кінця весни.

Поширення. Ареал ламінарії зай­має всю прибережну зону захід­ної половини акваторії Північного Льодовитого океану. Росте в суб­літоралі на глибині до 20 м.

Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують пластинчасту частину слані ламі­нарії. Заготовляють сировину в червні — серпні. Виловлюють во­дорості довгими граблями з чов­на. Відірвані від дна і викинуті на берег під час шторму слані рослини також придатні до вико­ристання. Сушать сировину на сонці на сітках або вішалах, обе­рігаючи від дощу і роси. Штучне сушіння проводять при темпера­турі 55—60°. Сухої сировини ви­ходить 10—12%. Строк придатно­сті — 3 роки. Порошок із слані ламінарії відпускається аптеками.

Хімічний склад. У сухій масі ла­мінарії є солі альгінової кислоти (до 25%), ламінарин (до 20%), маніт (до 30%), 1-фруктоза (до 4%), клітковина (5—6%), білкові речовини (близько 9%), вітаміни (А, В₁, В₂, В₁₂, С і D), макро- і мік­роелементи (йод — 2,7—3%, бром — 0,02—0,9%, калій, натрій, кальцій, марганець, мідь, кобальт, бор і миш'як).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Терапевтична актив­ність ламінарії зумовлена висо­ким вмістом у ній йоду. Її вико­ристовують для лікування гіпер­тиреозу, легких форм базедової хвороби, для профілактики енде­мічного зобу й атеросклерозу. По­ряд з цим ламінарія ефективна при хронічних атонічних запорах, хронічних і гострих ентероколі­тах і проктитах. Послаблююча дія ламінарії зумовлена здатністю по­лісахаридів набухати. Збільшую­чи свій об'єм, вони подразнюють рецептори слизової оболонки ки­шечника і сприяють його спорож­ненню. Ламінарія цукриста проти­показана при нефриті, геморагіч­них діатезах, туберкульозі легень, схильності до кровотечі, під час вагітності та в інших випадках, коли не можна вживати йод.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — порошок ламінарії (Pulvis Laminariae) приймають по 0,5— 1 чайній ложці на ніч, запиваючи во­дою (як проносний засіб — один раз, при дисфункції щитовидної залози — протягом 15—30 днів).