Ласкавець золотистий (Bupleurum aureum);
вовчий зуб; володушка золотистая

Багаторічна трав'яниста гола сизу­вата рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розло­ге, 30—150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї: прико­реневі й нижні стеблові — видовжено-зворотно-яйцевидні, при ос­нові звужені в черешок; середин­ні й верхні стеблові — довгі, сидя­чі, при основі серцевидні або стеб­лообгортні. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, у складних 10—20-променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 3—5 великих, яйцевидних, здебільшого жовтих, нерівних листочків, а біля основи зонтичків — чашовидна, з еліп­тичних або майже округлих лис­точків обгорточка; пелюстки зо­лотаво-жовті, з загнутою всереди­ну і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочка­ми. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Ласкавець золотис­тий росте в Карпатах на гірських луках, серед чагарників, у лісах.

Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують тра­ву, зібрану в період цвітіння рос­лини. Сушать сировину під укрит­тям на вільному повітрі або в при­міщенні з доброю вентиляцією, розстеляючи її тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі 50—70°. Строк при­датності — 5 років.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава рослини мі­стить флавоноїди (рутин, кверце­тин, ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид), сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, ефірну олію та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати ласкавця золотистого активізують виділен­ня жовчі, посилюють секрецію шлункового і панкреатичного со­ку. У виділеній жовчі збільшу­ється вміст пігментних речовин, кислот і холестерину. В цілому дія трави ласкавця золотистого схожа на дію цмину піскового. У народній медицині рослина ко­ристується репутацією ефектив­ного засобу при захворюваннях печінки і жовчного міхура, шлун­ково-кишкового тракту і під­шлункової залози. Основними ж показаннями до призначення є хо­лецистит, ангіохоліт і гепатит. Місцеве застосування ласкавця показане при ураженні шкіри гно­яками і при сверблячці. Застосо­вують ласкавець у вигляді настою, причому перевагу віддають на­стоям із свіжозірваної рослини. Не рекомендується призначати препарати ласкавця всередину при жовчнокам'яній хворобі, ви­разці шлунка і дванадцятипалої кишки та при гіперацидному га­стриті.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій свіжозірваної або сухої трави (3 чайні ложки сиро­вини на 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди протягом 20— 25 днів.

Зовнішньо — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для обми­вання шкіри.