Лещиця волотиста (Gypsophila paniculata);
качим волотистий; качим метельчатый

Багаторічна трав'яниста, з вигля­дом кулястого куща, рослина ро­дини гвоздикових, заввишки 40—100 см. Стебло від основи дуже розгалужене, голе або частіше у нижній частині залозисто-опуше­не. Листки супротивні, сидячі, з восковим нальотом; нижні — видовжено яйцевидні (рано засиха­ють); стеблові — лінійно-ланцет­ні, загострені. Квітки дрібні, пра­вильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у воло­тевидні суцвіття; пелюстки білі, цілокраї, вдвоє довші за чашечку. Плід — коробочка. Цвіте у черв­ні — липні.

Поширення. Лещиця волотиста ро­сте на Поліссі, в Лісостепу, Степу і в Північному Криму на пісках і вапнякових схилах.

Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння рослини містить 2,5—2,9% тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін, лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт), галактозиди са­харози (2,26%). У надземній ча­стині є флавоноїди, сапоніни, слі­ди алкалоїдів, фенолкарбонові ки­слоти (кавова, 3-кофеїлхінна, 4-кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи та аскорбінова кислота.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Подібно до коріння мильнянки лікарської, коріння ле­щиці волотистої використовують як відхаркувальний засіб та як сурогат мила. Крім цього, корін­ня рослини має проносні і блю­вотні властивості. Настій трави вживають при захворюваннях пе­чінки і як проносний засіб. Експе­риментально доведено його анти­мікробні властивості. Використо­вують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух. Коріння рослини використовують як сиро­вину для виготовлення порошків для гоління, шампуней тошо. При­таманні рослині токсичні власти­вості змушують бути обережними при застосуванні препаратів з неї.