Лілія лісова (Lilium martagon);
лилия лесная

Багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина яйце­видна, жовтаво-кремова, склада­ється з багатьох м'ясистих лусок. Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонува­тими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетовидні; верхні й нижні — чергові, серед­ні — зібрані по 5—8 у кільце, біль­ші за нижніх і верхніх. Квітки правильні, двостатеві, ве­ликі, ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Рідкісна рослина. За­несена до Червоної книги Укра­їни. Культивується як декоративна.

Сировина. З лікувальною метою використовують квітки, листки і цибулини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині рослину використовують як се­чогінний, болетамувальний і рано­загоювальний засіб та при жовтя­ниці. Цибулини їстівні. Їх їдять свіжими або печеними, про запас сушать. Сушені цибулини пере­мелюють на борошно, з якого готують поживну корисну молоч­ну кашу.