Лобода доброго Генріха (Chenopodium bonus-henricus);
марь доброго Генріха

Багаторічна трав'яниста з роз­сіяною борошнистою поволокою рослина родини лободових. Сте­бел кілька, вони прості або з короткими не багатьма гілочка­ми, 15—60 см заввишки. Нижні та серединні листки великі, три­кутно-списовидні, довгочерешкові, цілокраї, злегка хвилясті, гострі або загострені. Квітки двостатеві, п'ятичленні, бокові — три-чотиричленні, зібрані в густе колосовидно-волотисте суцвіття, яке тільки внизу вкрите листям; листочки оцвітини вузько плівчасті, вгорі зрізані, нерівномірно зазублені, на спинці без кіля. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем; на­сінина вертикальна, висунута з оцвітини. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Лобода доброго Ген­ріха трапляється на забур'янених місцях, у садах і на городах у західних районах України.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву (Herba Chenopodii boni henrici) і коріння (Radix Chenopodii boni henrici).

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава рослини містить сапонін хеноподин, фла­воноїд кемпферол, фенолкарбо­нові кислоти (кавова, ферулова). В плодах є ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина має проти­запальні, болетамувальні, анти­мікробні, протипаразитарні й про­носні властивості. Внутрішньо настій трави використовують як проносний і антигельмінтний за­сіб, місцево — при грибкових за­хворюваннях шкіри і запаленні очей. Свіжу подрібнену траву прикладають до ран, а припарки з трави використовують як боле­тамувальний засіб при подагрі й ревматизмі. Для лікування корости, лишаїв, дерматитів та висипів на шкірі, геморою тощо використовують мазь, яку готу­ють з подрібненої свіжої трави або з її соку на свинячому смальці або вершковому маслі. При захворюваннях шкіри вико­ристовують і відвар коріння рос­лини. В літературі є відомості про спроби лікування доброякіс­них і злоякісних пухлин свіжим соком трави та відваром коренів, але про ефективність такого ліку­вання не повідомляється. До ліку­вально-профілактичного харчово­го раціону включають салати з мо­лодого листя рослини.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 столо­ва ложка сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Зовнішньо — три столові ложки свіжої або сухої трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла (як болетамуваль­ний засіб при подагрі й ревматизмі);

настій трави (3 чайні ложки на 200 мл окропу настоюють 30 хвилин, про­ціджують, охолоджують) для компре­сів при надмірній жирності шкіри обличчя (Hypersteatosis cutis);

три чайні ложки суміші трави лободи, трави фіалки триколірної, шишок хмелю звичайного, взятих порівну, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хви­лин, проціджують, охолоджують і за­стосовують цей настій так, як у попередньому прописі;

маска для об­личчя при надмірній жирності шкіри: настій трави лободи (3 чайні ложки на 200 мл окропу) змішують з по­рошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на обличчя, а через 15—20 хвилин змивають (так само можна використовувати й наведений вище настій суміші трави лободи доброго Генріха, фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного).