Лобода остиста (Chenopodium aristatum);
марь остистая

Однорічна трав'яниста рослина родини лободових. Рослина зеле­ного кольору, але восени часто червоніє. Стебло пряме, від осно­ви вилчастогалузисте, гіллясте, короткоопушене, 5—30 см заввиш­ки. Листки чергові, ланцетні або лінійні, цілокраї, тупуваті, до ос­нови звужені. Квітки сидячі, 5-членні, одиничні, розміщені в роз­галуженнях суцвіття, кінцеві гі­лочки якого закінчуються колючковидним вістрям; у нижній час­тині суцвіття двостатеві, у верх­ній— маточкові; оцвітина — з еліптичних, голих на верхівці ту­пих листочків. Плід — однонасін­ний горішок з тонким плівчастим оплоднем; насінина куляста. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Рослина трапляється на кам'янистих відслоненнях, на пісках та на забур'янених міс­цях на південному сході Украї­ни.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву, зібра­ну під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава лободи остистої містить сапоніни і ал­калоїди (0,02—0,08%). У насінні є флавоноїди. Є дані й про те, що в рослині містяться кар­деноліди, але деякі автори вва­жають їх сумнівними.

Фармакологічні властивості і ви­користання. За фармакологіч­ними властивостями лобода ос­тиста вважається близькою до лободи білої. Відоме використан­ня цієї рослини при неврастенії, гіпергідрозі, кашлі, туберкульозі легень, маткових кровотечах і зу­пинці менструацій та як засобу з протитрихомонадними й антивірусними властивостями.